Триває Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства».

 

У 1-11 класах були проведені різні види активностей: виховні години та години психолога – «Толерантність врятує світ», «Усе починається з добра», «Добро очима дітей», «Ми - проти СНІДУ! Ми – за життя!», «Запобігання та протидія насильству», «Скажемо булінгу – ні!» (з переглядом відео); анкетування «Ставлення дітей до проявів насильства» - (5кл., 6кл.,10кл.), уроки гендерної рівності, які  виховують в дітей самоповагу, почуття власної гідності, свободу, рівність та добро – (1-11класи);  диспут «Розуміємо права людини»; тренінгові заняття «Кожен шлях починається з розуміння», «Твій безпечний шлях до мети» - (протидія торгівлі людьми – 5-11класи), «Стоп – булінг!»,  «Країна добра», «Добро врятує світ»  - (1-4класи).  

Проведені заходи дали змогу кожному проаналізувати власні дії, вчинки, переосмислити цінності, сприяли вихованню у здобувачів освіти людяності, відповідальності, любові до ближнього, поваги до гідності іншої людини, свідомого ставлення до своїх прав та обов’язків.

   

 

В Україні стартує кампанія «16 днів проти насильства»

 

Щороку з 25 листопада до 10 грудня відбувається Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства».

Основне завдання цієї кампанії привернути увагу спільноти до двох актуальних проблем: запобігання і протидія домашньому насильству та торгівлі людьми, а також активізація діяльності державних установ, громадських організацій заради захисту прав людини.

Офіційно, цей день був оголошений Генеральною Асамблеєю ООН 1999 року, але відзначати його почали з 1981 року – як пам’ять про трагічну загибель трьох сестер Мірабаль, які були жорстоко вбиті під час диктатури домініканського правителя Рафаеля Трухільо в 1960 році.

У знак підтримки, люди у всьому світі пов’язують помаранчевою стрічкою свій одяг. Це офіційний колір протидії насильству, що символізує світле та вільне майбутнє.

Період акції охоплює наступні важливі дати:

• 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;
• 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;
• 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;
• 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;
• 5 грудня – Міжнародний день волонтера;
• 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;
• 10 грудня – Міжнародний день прав людини.

«16 днів проти насильства»  –  це нагода ще раз нагадати  про існування цих проблем у суспільстві, підвищити рівень обізнаності щодо усіх форм насильства, продовжити процес створення недискримінаційного простору для життя, розвитку і професійного зростання кожної людини.

Алгоритм дій педагогічних працівників у випадку виявлення насильства в сім'ї та жорстокого поводження з дітьми

 У  випадках,  коли  Ви  маєте  підозри,  що  по  відношенню  до дитини вчинено жорстоке поводження або є реальна загроза його вчинення, Ви можете:

- повідомити  про  це  в  усній  чи  письмовій  формі  адміністрацію навчального закладу;

- самостійно  письмово  повідомити  про  це  територіальний підрозділ служби у справах дітей за місцем проживання дитини;

- самостійно  повідомити  про  виявлений  факт  жорстокого поводження кримінальну поліцію у справах дітей або будь-якого працівника органів внутрішніх справ.

У випадках, коли до Вас звернулась дитина з усною скаргою щодо жорстокого поводження з нею, Ви можете:

- оформити звернення дитини в письмовій формі та передати його до адміністрації навчального закладу;

- оформити звернення дитини в письмовій формі та передати його до територіального підрозділу служби у справах дітей;

- оформити звернення дитини в письмовій формі та передати його до поліції;

- повідомити  про  це  в  усній  чи  письмовій  формі  від  свого  імені перелічені органи.

         У випадках, коли Ви стали свідком жорстокого поводження з дитиною, якомога швидше повідомте про цей факт поліцію в усній чи письмовій формі.  Одночасно  можете  повідомити  територіальний  підрозділ  служби  у справах дітей, адміністрацію закладу.

Яким  чином  відбувається  документування  Вашого  звернення  чи повідомлення, або звернення дитини.

У разі звернення або повідомлення до адміністрації закладу.

Якщо  звернення (повідомлення)  усне,  то  адміністрація  закладу зобов'язана  оформити  це  повідомлення  письмово  з  позначкою,  від  кого  та коли (дата,  час)  отримано  повідомлення.  Адміністрація  закладу  зобов'язана терміново (протягом  однієї  доби)  передати  цей  документ  територіальному підрозділу служби у справах дітей за місцем проживання дитини. Служба у справах дітей повинна належним чином зареєструвати це повідомлення відповідно до законодавства України.

У разі звернення або повідомлення до територіального підрозділу служби у справах дітей ваше звернення має бути оформлено відповідно до вимог  Закону  України «Про  звернення  громадян».  Зокрема  стаття 5  цього Закону передбачає такі вимоги до звернення: «...У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи  вимоги. ...  Письмове  звернення  повинно  бути  підписано  заявником (заявниками) із зазначенням дати».

У разі звернення або повідомлення до поліції повідомити можна в письмовій чи усній формі, зокрема телефоном. У разі усного звернення або телефонного повідомлення працівник поліції складає протокол цього звернення чи повідомлення. Письмове  звернення   реєструється  належним  чином, передбаченим законодавством України.

Чого не треба робити.

         Намагатися  самотужки  розв'язати  проблему.  Це  може  призвести до порушення законодавства та бути небезпечним для Вас особисто. Наприклад, не треба самостійно приймати рішення щодо відвідування сім'ї, де Ви підозрюєте, вчинено жорстоке поводження по відношенню до дитини.

Ваші дії припиняються у той час, коли звернення або повідомлення передано  компетентним  органам.  На  наступних  етапах  Ви  можете  бути залучені  до  розв'язання  ситуації  як  фахівець,  дії  якого  погоджено  з міжвідомчою командою та внесені до спільного плану дій надання допомоги дитині (та її сім'ї).

Далі справа є компетенцією установ, організацій і посадових осіб, яким передано звернення чи повідомлення.

Пам’ятка «Що повинен знати та вміти вчитель для надання допомоги дитині, яка постраждала від жорстокості та насильства»

 1.   Закони про захист прав дитини.

2. Організації, куди можна звернутися для захисту дитини (поліція, центри охорони здоров'я, опіки і опікування за місцем фактичного проживання дитини, громадські правозахисні організації).

3.    Установи надають психологічну допомогу дітям (кризові центри.

4.    Послідовність своїх дій у разі жорстокості і насильства.

5.   Ознаки, характерні для різних видів насильства, у тому числі фізичні ушкодження і поведінкові відхилення.

6.    Особливості поведінки батьків або опікунів, що дозволяє запідозрити жорстокість по відношенню до дитини.

7.    Наслідки жорстокого поводження, насильства: психологічні, емоційні, інтелектуальні, поведінкові та ін.

8.    Правила організації спілкування, встановлення контакту, вміти уважно вислухати дитину, незалежно від того підтверджує або заперечує вона жорстоке поводження.

9.    Знати та вміти надати професійно грамотні рекомендації батькам, діти яких піддалися жорстокому поводженню або насильству з боку дорослих або однолітків.

10.  Бути чесним з сім'єю, намагатися детально пояснити батькам причину розмови з ними.

 

Всесвітній день психічного здоров'я. 7 кроків до турботи про себе.

 

Зараз, перебуваючи у стані постійної невизначеності, та переживаючи масштабну кризову подію, що відбувається в Україні, кожен з нас може відчувати стрес. За повсякденними справами та підтримкою інших людей ми іноді забуваємо, наскільки важливо потурбуватися про власне благополуччя. І сааме зараз, у важкий життєвий період, важливо підвищити свою емоційну стійкість та знайти способи подолання стрессу.

10 жовтня відзначається Всесвітній день психічного здоров'я. Щоб бути ефективними в роботі, мати ресурси на підтримку себе на своїх рідних, мати сили на подолання різноманітних кризових подій, з якими ми стикаємось у житті, кожній людині необхідно піклуватися про власне психічне здоров’я.

         Звісно, день психічного здоров'я – це єдиний день в році, коли потрібно турбуватись про власне благополуччя, проте пропонуємо вам цього року пройти 7 – денний міні – марафон з турботи про себе і започаткувати традицію виділяти більше часу на підтримку.

         Пропоную вам протягом 7 днів робити наступне:

День 1: Запишіть три речі, за які ви вдячні собі.

День 2: Приготуйте свій улюблений сніданок.

День 3: Максимально обмежте час у соціальних мережах.

День 4: Виділіть 30-40 хв. на заняття, яке вам приносить задоволення.

День 5: Створіть плейлист улюблених пісень.

День 6: Вийдіть на вулицю та насолодіться годиною прогулянки.

День 7: Запишіть три речі, які допомогли вам ефективніше справлятись зі стрессом цього тижня.

Потурбуйтеся прямо зараз про власне благополуччя!

Як учителям залишатись у ресурсному стані під час війни

 

Чи можливо під час війни залишатися в ресурсі, тренувати психологічну стійкість та знаходити час для відновлення?

Дієві поради для підтримки педагогів.

Війна викликає відчуття безпорадності й незахищеності – як у дітей, так і в дорослих. На цьому тлі навесні 2022 року українські педагоги повернулися до викладання – попри стрес, нові умови та виклики, у яких вони опинилися.

Підтримати учнів учителі можуть власною стійкістю та спокоєм. Саме тому перед початком навчання експерти галузі освіти радять директорам оцінювати психоемоційний стан педагогів та їхню готовність до спілкування з учнями.

Вчителювання під час війни потребує багато зусиль. А от часу на відновлення ресурсу бракує. Як зберігати сили на роботу та відновлення?

Найчастіше ми обираємо один шлях: читаємо книжку, дивимось фільм, гуляємо – й так наповнюємось. Та ефективніше мати для цього декілька каналів, їх можна розділити на тілесний (спорт, сон, їжа, обійми), духовний (спілкування, медитації, творчість, захоплення) та розумовий (навчання, читання, аналіз подій).

Зараз, коли ми втрачаємо багато сил, маємо наповнювати себе на всіх рівнях.

Замислюючись над тим, де брати сили, спершу важливо зрозуміти, куди ми їх витрачаємо? «Щоб полити сад, ми прикріплюємо шланг до крана з водою. Але якщо в ньому дірка, ми не зможемо це зробити, як би не намагалися: потрібно з’ясувати, куди стікає вода».

«Куди зникають мої сили? Запитайте себе про це і запишіть – мінімум 15 пунктів.

Таким чином вийде зрозуміти, що можна зменшити, а що взагалі усунути, аби наша «вода» потрапила до місця призначення, аби вона поливала наш сад».

5 кроків для відновлення  стійкості

1.     Зупиніться та закрийте очі, відкладіть усі гаджети.

2.     Запитайте себе: що зі мною відбувається в цей момент, що я відчуваю, які мої думки, про що мої переживання, яка моя фізична форма? Це допоможе нам відчути себе у власному тілі та думках.

3.     Запитайте себе: чого я хочу? Якою має бути моя стійкість? Як я хочу почуватися всередині? Детально опишіть це, проговоріть уголос або продумайте.

4.     Обміркуйте, на що зі списку «хочу» ви можете вплинути на всі 100%? Що знаходиться у зоні вашого контролю? Наприклад, змінити свій рівень тривоги, вплинути на особисті дії, ставлення до ситуації.

5.     Запитайте себе: що я можу зробити для цього і як саме? Що я готовий/а зробити вже зараз? Дуже важливо відчувати готовність до певних дій.

Як батькам підготувати дітей до повітряної тривоги в школі

 

У кожної сім’ї є власний план дій під час повітряної тривоги. Але школа як «окрема родина» повинна діяти злагоджено. Тому важливо прийняти загальні правила евакуації під час сигналу сирени в школі. Дитячий фонд (ЮНІСЕФ Україна) підготував коротку інструкцію для українських батьків про те, як готувати дитину до школи в умовах війни.

Батькам варто дотримуватися таких рекомендацій.

1.     Поговоріть з дитиною про евакуацію у школі: дізнайтеся про її ставлення до цього та можливі страхи. Педагоги також проведуть бесіди, але важливо, щоб цей процес був двостороннім, а настанови, які дитина отримує від батьків та вчителів, не суперечили одна одній.

2.     Поговоріть про особисту відповідальність під час евакуації. Поясніть, що вчителі обов’язково супроводжуватимуть клас, але дитині так само важливо дотримуватися правил та прямувати з усіма до укриття.

3.     Необхідно пояснити дитині, що попри повітряну тривогу освітній процес триває, і не можна так просто залишати заклад освіти. Також варто нагадати дитині, що перебування поза межами укриття може загрожувати її життю та здоров’ю.

4.     Ознайомтеся з безпековими правилами школи до початку навчального року.

5.     Надайте адміністрації всю необхідну інформацію: свої контакти і контакти тих, хто може забирати дитину зі школи, деталі про стан здоров’я дитини.

6.     Подбайте про те, щоб дитина теж володіла важливою інформацією: знала ваші контакти, свою групу крові, чи має хронічні хвороби тощо.

7.     Якщо в дитини є особливі потреби, ви хвилюєтеся про її фізичний чи ментальний стан, окремо проговоріть це з адміністрацією. Уточніть про медикаменти чи інші засоби, що необхідні дитині, узгодьте окремі канали комунікації з вами за потреби.

8.     Долучіться до загального каналу комунікації – розсилки / чату школи чи класу, щоб отримувати необхідні новини.

9.     Будьте впевнені, що діти прямують до укриття, де є все необхідне для їхньої безпеки та комфортного перебування.

10.                      Підтримуйте атмосферу взаємоповаги: не турбуйте вчителів без нагальної потреби, адже під час повітряної тривоги вони першочергово дбають про дітей.

11.                      Пам’ятайте, що закінчення повітряної тривоги у школі синхронне з повідомленнями від держави, тож діти весь час мають перебувати в укритті.

12.                      Поважайте правила школи, відповідно до яких може бути заборонено забирати дитину до завершення повітряної тривоги заради дотримання безпеки всіх учасників освітнього процесу.

13.                      Якщо під час сигналу тривоги ви перебуваєте на території школи,  дотримуйтеся загальних правил евакуації, адміністрація спрямує вас до підготовленого укриття.

14.                      Пам’ятайте, під час повітряної тривоги педагог не має права відпустити дитину додому на прохання батьків.

Важливо також провести роз’яснювальну роботу з дітьми щодо найближчих укриттів на шляху до закладу освіти, якщо  тривога застала дитину зненацька, наприклад, коли вона пішки йшла до школи. Дитина повинна знати, де на шляху доо школи розташоване найближче укриття, щоб вона могла там заховатися.

Якщо ж швидко дістатися до найближчого укриття неможливо, треба скористатися наявними природними або штучними укриттями, зокрема, рельєфом місцевості (балки, яри тощо), заглибленими приміщеннями та спорудами, а якщо такого немає- будівлями і спорудами різного призначення за правилом «двох стін».

Якщо дитина перебуває в громадському транспорті, необхідно залишити транспорт та перейти до найближчого укриття.

Як постійний крик на дитину, впливає на її здоров’я.

 

Виховання дітей – це досить захоплюючий процес, який потребує багато терпіння, витримки та знань.

Якщо дитина розуміє тільки після крику,  значить десь ви помилились у стратегії виховання.

Постійний крик негативно впливає на дитячу психіку і викликає у дітей агресію, скутість та невпевненість у собі.

Як крик впливає на дитину.

Коли ми починаємо кричати на свою дитину, її організм виробляє велику кількість гормону стресу, тіло стає напруженим, а думки заблоковані.

Мозолисте тіло, яке з’єднує дві півкулі мозку, зменшується. Результатом цього є зменшення кровопостачання мозочка, зниження мозкової активності, погіршення пам’яті та уваги. Емоційна рівновага у дітей порушується.

Починаються поведінкові проблеми у підлітків та депресивні стани у малюків. Вони перестають навчатися, починають брехати та вступають в конфліктні ситуації. Самооцінка знижується, дитина стає замкнута та починає думати, що нікому не потрібна.

Такі травми не виправиш подарунками.

Чому ж батьки не стримуються та кричать на дітей?

Батьки не можуть впоратися зі стресовою ситуацією, втрачають контроль над емоціями та виливають весь негатив на своїх найрідніших.

Тому, що їхні  батьки робили так само, «вирішували» ситуації криком та агресією. Це наслідок поведінки та атмосфери в їх родині, коли вони були дітьми.

Що робити, щоб перестати кричати на дитину?

Проаналізуйте ситуацію, що саме Вас дратує. Можливо Ви себе погано почуваєте, незібрані та роздратовані, можливо ви втомилися.

Перед тим як спалахнути, зупиніться, зробіть декілька глибоких вдихів або вийдіть з кімнати.

Не вимагайте забагато. Це ще незріла дитина, і вона не може бути такою ідеальною, як Вам хочеться.

Запам’ятайте, саме Ви є взірцем для наслідування, підтримкою і опорою для вашої дитини.

Як заспокоїти дитину, коли в неї стрес.

 

Тільки не кажіть дитині: «Заспокойся!». Є куди веселіші та цікавіші заняття: випити разом какао, намалювати метелика, перевернутися догори дригом, задути з першого разу велику гарну свічку… Ці «фокуси» більше схожі на гру і тому ефективніше слів.

 

Ось кілька способів заспокоїти дитину і зробити це природно та непомітно:

1.     Тепле пиття:

Пити запашний чай із травами, або какао, або молоко з щіпкою ванілі… Тримати улюблений кухоль у руках – це так затишно і так заспокоює. Усьому тілу одразу стає тепло – наче хтось обіймає зсередини. Заведіть з дитиною такий ритуал, і як тільки вона почне вередувати, скажіть: «А давай вип’ємо з тобою чаю?”.

2.     Ведмежі обійми:

Ці дуже міцні обійми мають тривати довго, більше 20 секунд. За цей час дитина відчує ваше тепло, її тіло згадає безпечні відчуття раннього дитинства, а імунна система (і ваша теж) почне виробляти гормон окситоцин, який знижує шкідливі ефекти від стресу.

3.     «Штовхни стіну»:

Прекрасний спосіб позбутися стресу, коли роздратування переповнює і не знаходить виходу. Запропонуйте дитині впертися в стіну обома руками і штовхати її щосили. Так ми перетворимо енергію стресу на м’язову, і, як після всякого м’язового зусилля, настане розслаблення.

4.     «Задуй свічку!»

Засвітіть велику гарну свічку. Запропонуйте дитині її задути, але тримайте свічку не дуже близько. Звичайно, будь-яка дитина із задоволенням це зробить. Тепер запаліть свічку знову, але тримайте ще далі. Дитина набере більше повітря і дутиме щосили.

Хитрість така: щоб заспокоїтись, достатньо зробити кілька глибоких вдихів. До того ж живе світло свічки приємне для очей і заспокоює.

5.     Масаж тенісним м’ячем:

Добре спрацьовує, коли дитина вередує, бо їй нудно, - наприклад, у дорозі або коли вам доводиться довго чекати у черзі. Покатайте м’ячик по плечах, м’язах шиї та спині дитини – це ті місця, де тіло «зберігає» стрес. Такий масаж – те, що потрібно, коли малюк найбільше потребує м’якого ненав’язливого дотику.

6.     Стрибнути високо і… повільно.

Викличте дитину на змагання – хто підстрибне вище. А тепер хто підстрибне… повільніше. Хто стрибатиме найшвидше? Ви знову відволікаєте дитину і даєте вихід її невитраченій фізичній енергії.

 

Ось такі прості вправи допоможуть вам та вашій дитині впоратися зі стресом.

Миру та спокою всім нам!

Умійте знайти себе в цей складний час.

 

У ситуації кризового фону вважають критичними дні – 5, 12, 21.

 

П’ятий день є переломним для психіки людини.

 

Після 21 дня ми виходимо на новий рівень стресових навичок.

 

Після 96 годин починає накопичуватися втома нервової системи і зон мозку, які відповідають за стреси. Тому інколи ви можете відчувати дереалізацію, затьмарення, загальмованість мислення. Це нормально! Це реакція на стрес!

 

Навчіться слухати своє тіло. Не робіть дії через силу!

 

Їжа: бульйони, п’юрешки,  варення з водою, узвари. Пити небагато, але часто, ковтками.

 

Слідкуйте за диханням! Розслабляйте діафрагму методом дихання  «у живіт».

Перевіряйте себе на дереалізацію: що я бачу навколо? Бажані повороти головою зверху вниз, зліва направо.

 

Учіться перезагружати психіку гумором.

 

Вам потрібен комфорт: одяг, взуття, чистота білизни, зубів, тіла.

 

Організм зараз виконує важливе завдання – вижити. Наша нервова система працює з величезним навантаженням, тому її необхідно тримати на контролі, допомагати та підтримувати.

 

СТРАХ – це нормально і правильно. Це реакція організму, спрямована на самозбереження, самоорганізацію та захист!!!

 

АГРЕСІЯ – теж нормально, але потрібно знайти їй вихід: робота руками, дрібна моторика: в’язання, перебирання круп, гра з дітьми, догляд за рослинами, тваринами.

 

Не гнівайтесь на інших.

Умійте знайти себе у цей складний час.

Частіше говоріть слова подяки, обіймайтесь.

Почуття приналежності до спільноти дуже важливе!

 

 

ЯК ДІТИ РІЗНОГО ВІКУ РЕАГУЮТЬ НА СТРЕС ТА СПРИЙМАЮТЬ КРИЗОВУ СИТУАЦІЮ

 

Діти 0-3 років: у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу або агресивну поведінку та бояться незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків. Тому їм насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт.

Діти 4-6 років: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. Вони потребують насамперед безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину, що і вона, і самі батьки в безпеці.

Діти 7-10 років: можуть відчувати провину, неспроможність, злість, фантазії, в яких дитина бачить себе “рятувальником”, “зацикленість” на подробицях події. Дитина боїться втратити звичне, досить добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про майбутнє. Тому батькам потрібно обговорювати з дитиною події та переживання і забезпечити їй безпеку та звичний спосіб життя (ігри, спілкування з друзями тощо).

Діти 11-13 років: відчувають дратівливість, страх, депресію, можуть поводитися агресивно та не приймати правила. Вони бояться втратити життя, близьких, будинок, звичний спосіб життя. У цьому віці діти розуміють, що відбувається, прогнозують майбутнє, але мінімальний власний досвід викликає тривожність. Батькам можна відкрито говорити про свої переживання, страхи та допомагати дітям відтворювати соціальні зв’язки. 

Діти 14-18 років: проявляють небезпечну поведінку, можливі прояви аутоагресії, реакції, що нагадують реакції дорослих. Бояться втратити себе, своє місце, життя, близьких. Можуть радикально сприймати ситуацію, адже підліток тільки стає на ноги, а звичний світ зруйнувався. У цьому віці дорослим важливо не вимагати від підлітка брати на себе роль дорослого. З підлітком слід ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знизити емоційне напруження.

Поясніть підлітку, що всі почуття та реакції зараз природні, а все, що зараз відбувається – це тимчасово, не на все життя. Щоб допомогти підлітку зменшити емоційне напруження – спрямовуйте його активність та емоції на конкретні дії.

Психологи звертають увагу, що практично у всіх дітей, особливо молодших, зараз спостерігається певний регрес – діти капризують, не виконують домовленості, втрачають деякі навички.

Це абсолютно нормально, й у цій ситуації батькам не треба лякатися такої поведінки дітей. Перш за все дорослим потрібно забезпечити “завдання виживання” – заспокоїти дитину тощо. При нормалізації умов можна буде працювати над відновленням.

Для того, щоб стан дитини якнайшвидше стабілізувався, відповідайте на запитання дітей, адже діти потребують пояснень. Ці запитання повторюватимуться кілька разів, але відповідати на них потрібно весь час, коротко та без подробиць. Дитина не має бути присутня при перегляді новин та розмовах про смерть і вибухи. Їй важливо чути слова: «Зараз ми в безпеці» (коли дійсно у відносній безпеці). Наскільки це можливо – потрібно відновити розклад дня й те, що було звичними діями в сім”ї.

Також дітям потрібно грати та комунікувати з іншими дітьми, адже гра – це природний механізм стабілізації. Абсолютно нормально, коли дитина  повертається до тих ігор та мультфільмів, у які грала та котрі дивилася кілька років тому – так вона намагається повернутися до того стану й часу, коли була в безпеці.

Миру та спокою всім нам!