Як заспокоїти дитину, коли в неї стрес.

 

Тільки не кажіть дитині: «Заспокойся!». Є куди веселіші та цікавіші заняття: випити разом какао, намалювати метелика, перевернутися догори дригом, задути з першого разу велику гарну свічку… Ці «фокуси» більше схожі на гру і тому ефективніше слів.

 

Ось кілька способів заспокоїти дитину і зробити це природно та непомітно:

1.     Тепле пиття:

Пити запашний чай із травами, або какао, або молоко з щіпкою ванілі… Тримати улюблений кухоль у руках – це так затишно і так заспокоює. Усьому тілу одразу стає тепло – наче хтось обіймає зсередини. Заведіть з дитиною такий ритуал, і як тільки вона почне вередувати, скажіть: «А давай вип’ємо з тобою чаю?”.

2.     Ведмежі обійми:

Ці дуже міцні обійми мають тривати довго, більше 20 секунд. За цей час дитина відчує ваше тепло, її тіло згадає безпечні відчуття раннього дитинства, а імунна система (і ваша теж) почне виробляти гормон окситоцин, який знижує шкідливі ефекти від стресу.

3.     «Штовхни стіну»:

Прекрасний спосіб позбутися стресу, коли роздратування переповнює і не знаходить виходу. Запропонуйте дитині впертися в стіну обома руками і штовхати її щосили. Так ми перетворимо енергію стресу на м’язову, і, як після всякого м’язового зусилля, настане розслаблення.

4.     «Задуй свічку!»

Засвітіть велику гарну свічку. Запропонуйте дитині її задути, але тримайте свічку не дуже близько. Звичайно, будь-яка дитина із задоволенням це зробить. Тепер запаліть свічку знову, але тримайте ще далі. Дитина набере більше повітря і дутиме щосили.

Хитрість така: щоб заспокоїтись, достатньо зробити кілька глибоких вдихів. До того ж живе світло свічки приємне для очей і заспокоює.

5.     Масаж тенісним м’ячем:

Добре спрацьовує, коли дитина вередує, бо їй нудно, - наприклад, у дорозі або коли вам доводиться довго чекати у черзі. Покатайте м’ячик по плечах, м’язах шиї та спині дитини – це ті місця, де тіло «зберігає» стрес. Такий масаж – те, що потрібно, коли малюк найбільше потребує м’якого ненав’язливого дотику.

6.     Стрибнути високо і… повільно.

Викличте дитину на змагання – хто підстрибне вище. А тепер хто підстрибне… повільніше. Хто стрибатиме найшвидше? Ви знову відволікаєте дитину і даєте вихід її невитраченій фізичній енергії.

 

Ось такі прості вправи допоможуть вам та вашій дитині впоратися зі стресом.

Миру та спокою всім нам!

Умійте знайти себе в цей складний час.

 

У ситуації кризового фону вважають критичними дні – 5, 12, 21.

 

П’ятий день є переломним для психіки людини.

 

Після 21 дня ми виходимо на новий рівень стресових навичок.

 

Після 96 годин починає накопичуватися втома нервової системи і зон мозку, які відповідають за стреси. Тому інколи ви можете відчувати дереалізацію, затьмарення, загальмованість мислення. Це нормально! Це реакція на стрес!

 

Навчіться слухати своє тіло. Не робіть дії через силу!

 

Їжа: бульйони, п’юрешки,  варення з водою, узвари. Пити небагато, але часто, ковтками.

 

Слідкуйте за диханням! Розслабляйте діафрагму методом дихання  «у живіт».

Перевіряйте себе на дереалізацію: що я бачу навколо? Бажані повороти головою зверху вниз, зліва направо.

 

Учіться перезагружати психіку гумором.

 

Вам потрібен комфорт: одяг, взуття, чистота білизни, зубів, тіла.

 

Організм зараз виконує важливе завдання – вижити. Наша нервова система працює з величезним навантаженням, тому її необхідно тримати на контролі, допомагати та підтримувати.

 

СТРАХ – це нормально і правильно. Це реакція організму, спрямована на самозбереження, самоорганізацію та захист!!!

 

АГРЕСІЯ – теж нормально, але потрібно знайти їй вихід: робота руками, дрібна моторика: в’язання, перебирання круп, гра з дітьми, догляд за рослинами, тваринами.

 

Не гнівайтесь на інших.

Умійте знайти себе у цей складний час.

Частіше говоріть слова подяки, обіймайтесь.

Почуття приналежності до спільноти дуже важливе!

 

 

ЯК ДІТИ РІЗНОГО ВІКУ РЕАГУЮТЬ НА СТРЕС ТА СПРИЙМАЮТЬ КРИЗОВУ СИТУАЦІЮ

 

Діти 0-3 років: у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу або агресивну поведінку та бояться незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків. Тому їм насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт.

Діти 4-6 років: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. Вони потребують насамперед безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину, що і вона, і самі батьки в безпеці.

Діти 7-10 років: можуть відчувати провину, неспроможність, злість, фантазії, в яких дитина бачить себе “рятувальником”, “зацикленість” на подробицях події. Дитина боїться втратити звичне, досить добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про майбутнє. Тому батькам потрібно обговорювати з дитиною події та переживання і забезпечити їй безпеку та звичний спосіб життя (ігри, спілкування з друзями тощо).

Діти 11-13 років: відчувають дратівливість, страх, депресію, можуть поводитися агресивно та не приймати правила. Вони бояться втратити життя, близьких, будинок, звичний спосіб життя. У цьому віці діти розуміють, що відбувається, прогнозують майбутнє, але мінімальний власний досвід викликає тривожність. Батькам можна відкрито говорити про свої переживання, страхи та допомагати дітям відтворювати соціальні зв’язки. 

Діти 14-18 років: проявляють небезпечну поведінку, можливі прояви аутоагресії, реакції, що нагадують реакції дорослих. Бояться втратити себе, своє місце, життя, близьких. Можуть радикально сприймати ситуацію, адже підліток тільки стає на ноги, а звичний світ зруйнувався. У цьому віці дорослим важливо не вимагати від підлітка брати на себе роль дорослого. З підлітком слід ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знизити емоційне напруження.

Поясніть підлітку, що всі почуття та реакції зараз природні, а все, що зараз відбувається – це тимчасово, не на все життя. Щоб допомогти підлітку зменшити емоційне напруження – спрямовуйте його активність та емоції на конкретні дії.

Психологи звертають увагу, що практично у всіх дітей, особливо молодших, зараз спостерігається певний регрес – діти капризують, не виконують домовленості, втрачають деякі навички.

Це абсолютно нормально, й у цій ситуації батькам не треба лякатися такої поведінки дітей. Перш за все дорослим потрібно забезпечити “завдання виживання” – заспокоїти дитину тощо. При нормалізації умов можна буде працювати над відновленням.

Для того, щоб стан дитини якнайшвидше стабілізувався, відповідайте на запитання дітей, адже діти потребують пояснень. Ці запитання повторюватимуться кілька разів, але відповідати на них потрібно весь час, коротко та без подробиць. Дитина не має бути присутня при перегляді новин та розмовах про смерть і вибухи. Їй важливо чути слова: «Зараз ми в безпеці» (коли дійсно у відносній безпеці). Наскільки це можливо – потрібно відновити розклад дня й те, що було звичними діями в сім”ї.

Також дітям потрібно грати та комунікувати з іншими дітьми, адже гра – це природний механізм стабілізації. Абсолютно нормально, коли дитина  повертається до тих ігор та мультфільмів, у які грала та котрі дивилася кілька років тому – так вона намагається повернутися до того стану й часу, коли була в безпеці.

Миру та спокою всім нам!