Свято Миколая!

 Вже стало традицією, в день Святого Миколая Чудотворця проводити святкові заходи для дітей – сиріт, позбавлених батьківського піклування та опіки (дітей, які виховуються у прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу), дітей з обмеженими функціональними можливостями, дітей, батьки яких є учасниками АТО.

Так, 21 грудня, в приміщенні дитячої музичної школи  відбулося свято для категорійних дітей, яке було організоване та проведене спільно з відділом у справах сім’ї, молоді та спорту, службою у справах дітей, центром соціальних служб для сім’ї, дітей та юнацтва.

        На сцені відбулося казкове дійство зі Святим Миколаєм та іншими персонажами, з піснями, танцями, розвагами та конкурсами.

Після закінчення свята діти отримали подарунки від Миколая.

Зустрічаємо Святого Миколая!

Сьогодні відбулося чудове дійство, яке малеча чекала з нетерпінням. Кожна дитина отримала подарунок від Святого Миколая!

Святий та добрий Миколаю,

На тебе ждемо вже давно, 

Що даш Ти нам - ми ще не знаєм, 

Та просимо Тебе одно: 

Ти нашим родичам дай сили, 

Щоб виховати нас могли,

Від Бога втіхи дочекали, 

Коли зростуть їх діточки. 

Усьому нашому народу 

Дай добру волю й много літ,

Щоб пісня - слава України, 

Полинула на цілий світ. 

Святий Миколай

Зимовий день Святого Миколая - одне із найбільш шанованих християнських свят на Русі, день смерті Миколи Чудотворця. Це свято святкується набагато масштабніше, ніж Новий рік. У багатьох європейських країнах День Святого Ніколауса, в країнах СНД день Святого Миколая - одне з найрадісніших свят для дітей. Християни вірять, що і до цього дня він робить безліч чудес тим людям, що моляться йому.

: 

Миколайчики своїми руками

Психологічною службою було організовано виставку творчих робіт учнів 1-4 класів "Миколайчики своїми руками".

Увага!!!

  Національна "гаряча" лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів  0- 800- 505-501

  (безкоштовно зі стаціонарних телефонів в Україні, 527 безкоштовно з номерів

  Київстар, МТС та LIFECELL)

   пн-пт з 10.00 до 21.00, сб - з 10.00 до 18.00

  www.stoptrafficking; www.migrantinfo.org.ua

Підсумки Міжнародної акції «16 днів проти насильства»

     З 25 листопада по 10 грудня проходила акція «16 днів проти насильства». Учні школи стали її активними учасниками.   Конкурс малюнків «Я і мої права» презентували учні 1-4 класів, «Ми  проти  СНІДу» 9-11класи.  Найбільш вдало розкрили теми колажів «У колі дружньої родини» учні  6-А, 8 –А, 10-А класів, «Світ без насильства» -  учні 5-Б, 6-А та 10 -Б класів. По класах проведені виховні години, години психолога, батьківські збори з питань попередження насильства та жорстокого поводження з дітьми, анкетування «Відношення дітей до проявів насильства», урок гендерної рівності, диспут «Розуміємо права людини», заходи щодо запобігання торгівлі людьми.

Милосердя і доброта – два крила, на яких тримається людство.

Випускаючи дитину у великий світ, ми думаємо про те, як навчити її діяти в ситуаціях, коли хтось поводиться з нею жорстоко, грубо, принизливо.

         Застережімо її від проблем, убережімо її від насильства, навчімо її правил безпечної поведінки.

Поради батькам старшокласників в допомозі при виборі професії

Як можна підтримати свою дитину при виборі професії і яким чином родина впливає на ставлення підлітка до роботи.

Життя влаштоване так, що нашим дітям потрібно визначитися, «ким бути». Всім батькам хочеться забезпечити благополучне майбутнє своїм дітям. Вам хочеться, щоб вони отримали надійну, шановну, високооплачувану професію. Крім того, у нас, батьків, є певні уявлення про характер і уподобання наших дітей. І ми прагнемо поділитися з дітьми нашим життєвим досвідом, нашими уявленнями про те, який життєвий шлях буде для них переважніше. Хтось із нас вважає, що вибір професії цілком залежить від самого підлітка, хтось прагне показати переваги і недоліки тієї чи іншої роботи. Хто ж несе відповідальність у такій непростій справі, як вибір майбутньої професії?

Дуже важливо, щоб батьки частину відповідальності поклали на дітей. У психології не випадково існує термін «професійне самовизначення». Важливо, щоб у підлітка склалося відчуття, що зроблений ним вибір професії - це його самостійний вибір.

Звичайно, зробити це непросто. Уявлення дітей про світ професій мають неповний і уривчастий характер. Часто їх приваблюють модні і популярні професії, наприклад, манекенниця, актор, рок-співак і т.п., навіть якщо у них немає для цього необхідних даних. І в такій ситуації батькам може здатися, що найбільш правильний шлях - самим вирішити, яка професія буде для сина чи доньки оптимальною.

Можливо, з певної точки зору це дійсно так. Але в ситуації, коли ми, дорослі, цілком беремо на себе відповідальність за професійне визначення дітей, є зворотний бік. Справа в тому, що вибір має на увазі відповідальність за його наслідки. Хто вибирає, той і відповідає. І якщо підлітку здається, що професію він вибрав не сам, то він і вчиться не для себе. Навчання його обтяжує, він сприймає її як нудний, обтяжливий обов'язок. І навпаки, саме відчуття, що дану професію підліток обрав сам, значно стимулює його до просування на шляху професійного розвитку.

Разом з тим, повна самостійність теж ускладнює професійне самовизначення. Життєвий досвід підлітка обмежений, його уявлення про професійну діяльність часто мають неповний або нереалістичний характер. Наприклад, багато старшокласників стверджують, що збираються стати менеджерами, але на питання про те, що це за робота, виразно відповісти не можуть. У дитини можуть виникати питання про зміст професійної діяльності, про місце можливої ​​роботи, про рівень зарплати, він може змішувати поняття «професія» і «посада» (наприклад, заявляти: «Хочу бути начальником!»). Перебуваючи в ситуації вибору, діти часто відчувають розгубленість і потребують підтримки дорослих. Хоча підлітки можуть не говорити про це прямо, насправді для них дуже важлива думка дорослих.

Дуже важливо не відмовлятися від ролі порадника. Батьки можуть виступати як експерти і поділитися тією інформацією, якою вони володіють: розповісти, що являє собою та чи інша професія, де можна знайти роботу, які обмеження вона накладає. Слід представляти цю інформацію в нейтральній формі, щоб підліток зробив висновки самостійно, наприклад: «Знаєш, одна моя однокласниця так хотіла стати археологом, інститут закінчила, але все життя працювала бухгалтером, тому що було неможливо знайти роботу за фахом». Особливо цінно для підлітків, якщо дорослі діляться з ними власним досвідом самовизначення, переживаннями і сумнівами власного юнацького життя. Подібні розповіді, особливо якщо відомо, чим завершився вибір професії, як правило, справляє на підлітків велике враження.

Ситуація вибору професії в деякому розумінні схожа на гру в рулетку: можна поставити на одне-єдине поле, але ймовірність виграшу в цьому випадку дуже мала. А якщо зробити декілька ставок, то ця вірогідність зростає в багато разів. Добре, якщо в ситуації вибору професії у підлітка є запасний варіант. Як правило, самі підлітки про це варіанті не замислюються, і наше завдання - поставити перед ними питання: що вони будуть робити, якщо з якихось причин їм не вдасться реалізувати намічені плани? Наявність запасного варіанта дозволяє знизити напругу в ситуації вибору професії і тривогу підлітка.

Обговорити з підлітком шляхи його майбутнього можна по-різному. У когось можна запитати прямо: «А що ти будеш робити, якщо в тебе не вийде стати перекладачем?». Тривожному підліткові можна запропонувати пофантазувати: «Давай уявимо, які ще професії ти міг би вибрати» або обговорювати цю проблему стосовно до третіх осіб: «Уявляєш, Сашко все життя мріяв стати футболістом, але отримав травму, і йому довелося піти зі спорту. Тепер він думає, ким бути ».

Величезну роль у виборі майбутньої професії відіграє сім'я, хоча самі підлітки цього можуть і не усвідомлювати. Найчастіше вони орієнтуються на професії родичів. Всім нам відомі приклади трудових династій, коли кілька поколінь однієї родини працюють по одній спеціальності, і випадки, коли хтось стає «лікарем, як мама» або «шофером, як тато». З одного боку, сімейна традиція може обмежувати ймовірний вибір. Підліток як би йде по інерції, не намагаючись зрозуміти, наскільки професія батьків дійсно відповідає його власним інтересам і здібностям. З іншого боку, він дуже добре уявляє дану професію і віддає собі звіт в тому, які якості для неї потрібні. Таким чином, якщо підліток вибирає професію батьків, важливо обговорити з ним мотиви його вибору, зрозуміти, що ним керує.

Сім'я - це той простір, де формується ставлення до роботи, до професійної діяльності. Якщо батьки ставляться до роботи як до значущої частини власного життя, розглядають її як засіб самореалізації та самовираження, то дитина з раннього дитинства засвоює, що задоволеність життям безпосередньо пов'язана з роботою, і навпаки.

І, нарешті, найголовніше для підлітків, як би вони не прагнули до самостійності, - це відчуття підтримки з боку дорослого. Для дітей важливо, що на важкому шляху самовизначення вони йдуть не одні, що поруч знаходиться дорослий, який підтримає у важку хвилину і допоможе. Це відчуття надає їм упевненість у своїх силах і спонукає до досягнень, тепер уже не навчальних, а професійних.

1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом

Символ боротьби зі СНІДом - червона стрічка. Сама стрічка, як символ розуміння та солідарності в цій нерівній боротьбі була взята на озброєння з весни 1991-го року. Ця ідея належала американському художнику Франку Муру. 1 грудня світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі СНІДом.

 У цей день акцентується увага на тому, яку серйозну загрозу для життя людей в усьому світі становить ця глобальна проблема. Всесвітній день боротьби зі СНІДом
Червона стрічка — символ солідарності із ВІЛ-позитивними та хворими на СНІД 

Всесві́тній день боротьби́ зі СНІДом вперше відзначався 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров'я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД.
Із того часу Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щорічно.

 Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему.

Акція "16 днів проти насильства"

З 25 листопада по 10 грудня триватиме Акція «16 днів проти насильства». Метою якої є привернення уваги громадськості до актуальних для українського суспільства проблем подолання насильства в сім’ї та жорстокого поводження з дітьми, формування свідомості усіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства, профілактики ВІЛ/СНІДу, протидії торгівлі людьми, гендерного насильства, забезпечення рівних прав жінок та чоловіків.

Тиждень психологічної служби

З 21 листопада по 25 листопада проходив тиждень психологічної служби під гаслом «Який чудовий цей світ!». Під час його проведення вивчались індивідуальні й вікові особливості школярів; були використані різні види та форми роботи з учнями.

Для учнів початкових класів були запропоновані ігри на кмітливість, розвивальні вправи, години фантазії, колажі «Мої мрії, мої бажання», виставка малюнків «Щасливе дитинство», тренінгові заняття  «Мій настрій».

Учні 5 – 11 класів презентували фотовиставку «У колі дружньої родини». Учні 6-х класів активно включалися в тренінг«Ми впевнені в собі».

 Протягом тижня у школі панувала атмосфера тепла, затишку, творчого пошуку, гарного настрою.

РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо ВИБОРУ ПРОФЕСІЇ

Якщо людина не знає, до якого порту він йде, то ніякий вітер йому не допоможе. 

У житті кожної людини настає момент, коли доводиться вирішувати, де продовжити освіту або куди піти працювати, тобто практично вибрати професію, свій життєвий шлях. Кожній людині надано право на вибір професії, рід занять і роботи. Однак це право, як показує практика, інколи дуже важко реалізувати - не вистачає знань про професії, ті вимоги, які вони пред'являють до особистості працюючого, і умінь оцінити власні здібності, виявити свої інтереси. 
Як же уникнути прикрих помилок при виборі професії і наступних розчарувань, вибрати єдино вірний шлях? Природно, що готових, всеосяжних відповідей немає. Та все ж деякі рекомендації ми вам дамо і сподіваємося, що вони допоможуть вам у правильному виборі професії.

1. Для правильного вибору майбутньої справи до душі потрібно свідомо і самостійно встати на позиції поваги до різних видів праці. . Навіть багато дорослих можуть мати упереджену і несправедливу думку про "інших" і "чужих" видах діяльності. Нам часто заважають тут беззвітні почуття, забобони. А справи людей можуть бути часом несподівано різноманітні.

2. Обираючи професію, намагайтеся уникати поширених помилок: - відсутність чітких уявлень про професії. Наявність глибоких знань саме по собі не визначає успіх та високу майстерність у професійній праці. Професійна діяльність, крім глибоких знань, часто вимагає високого рівня розвитку таких психофізіологічних якостей, які можуть бути в даної особистості розвинені недостатньо; - захоплення зовнішньою стороною професії.Професія геолога, наприклад, приваблює можливістю подорожувати.Але мало хто з вас уявляє собі, наскільки важка повсякденна праця геологів: у літній час - копітка, день у день вивчення грунтів, пов'язане з вимірюваннями і описами, складності похідного життя, яка тягнеться місяцями; в зимовий час - опис і систематизація знайдених порід і т. п.;

3. Неправильне уявлення про існування творчих і нетворчих професій, легких і важких. Відомо, що творчість - це характеристика людини, а не професії. У будь-яких сферах діяльності можна знайти працівників, які творчо вирішують професійні завдання, але можна зустріти і таких, які ці ж завдання вирішують не найкращим чином. Це ті люди, які не знайшли свого покликання, розминулися зі своєю професією - бо немає нездатних людей, але є люди не на своєму місці. Легко і цікаво людині працювати там, де його інтереси та здібності відповідають вимогам професійної діяльності.

4. Визначте відповідність особистих якостей, інтересів, нахилів, здібностей до обраної професії і врахуйте суспільну потребу в цій професії. Потрібно керуватися формулою вибору професії, яка включає в себе три елементи: "хочу-можу-повинен", що означають "схильний-здатний-потрібний".

5. Потрібно знати, з чого вибирати. Оскільки з усіма професіями ознайомитися неможливо (їх тисячі), слід вивчити певні групи, в які професії об'єднуються за спільними ознаками. Існує розроблена класифікація професій, в якій самі різні за змістом професії об'єднані в ту чи іншу групу, якщо вони мають однаковий об'єкт праці.

ПЕРША ГРУПА ПРОФЕСІЙ - професії типу "людина-людина". Сюди належать професії вчителя, продавця, слідчого, лікаря, бібліотекаря, спортивного тренера і т. д.

ДРУГА ГРУПА - професії типу "людина-техніка". До цієї групи відносяться всі види професійної діяльності, у зміст яких входить взаємодія людини з технічними об'єктами. Це слюсарі, токарі, наладчики, водії, фрезерувальники, будівельники.

ТРЕТЯ ГРУПА ПРОФЕСІЙ - професії типу "людина-природа" - об'єднує всі типи практичноїй діяльності, пов'язана з рослинним і тваринним світом, природними багатствами. Це тваринник, овочівник, лісник і ін

У ЧЕТВЕРТУ ГРУПУ ПРОФЕСІЙ входять професії типу «людина-знакова система». Головним об'єктом праці в даному типі професії є умовні знаки, шифри, коди, формули. Представниками цієї групи професій є складач, коректор, програміст, бухгалтер, листоноша та ін І, нарешті,

П'ЯТА ГРУПА ПРОФЕСІЙ - це група професій типу "людина-художній образ". 
Головним об'єктом і предметом праці в даній групі професій є художні образи, їх створення і перетворення. До цієї групи можна зарахувати професію композитора, письменника, живописця, маляра, музиканта-виконавця, копіювальник малюнків. Орієнтуватися у світі професій допоможуть вам і шкільні предмети. Ви вибираєте професії, праця в яких спрямована на людину (це професії типу "людина-людина"). У цій області допомагають орієнтуватися такі навчальні предмети, як історія, література, іноземна мова та інші, пов'язані з вивченням людей, суспільства. Ви обираєте професії типу "людина-природа".Орієнтуватися в них допоможуть ботаніка, зоологія, анатомія, фізіологія, біологія. У виборі професії типу "людина-техніка" вам допоможуть орієнтуватися такі навчальні предмети, як фізика, хімія, математика.

6. Ознайомившись зі світом професій, потрібно дізнатися про зміст своєї майбутньої професії, її вимоги. Допомогти в цьому можуть довідники робочих професій і професіограми - своєрідні описи професій, що включають в себе основні вимоги, які пред'являє професія до психологічних і фізичних властивостях людини.) Проведіть невелике самостійне вивчення професії цих людей, записуючи їх висловлювання, відповіді на ваші питання. Результатами вивчення буде короткий опис професій. Джерелами отримання відомостей про ту чи іншої професії можуть служити опис в різній літературі, екскурсії, бесіди з фахівцями, перегляд науково-популярних, фільмів.

7. Зверніть увага на свої власні особливості. Адже можна недооцінювати деякі відхилення у стані свого здоров'я (впевнено вибрав професію, а ось медична комісія не пропускає) або переоцінити свій рівень підготовленості і свої інтереси; вибрав престижну область - атомну фізику, але незабаром з'ясовується, що до престижу далеко, а вивчати цю область дуже складно, і настає закономірне розчарування.

8. Визначте шлях освоєння обраної професії. Справа в тому, що якщо ви захочете відразу ж після закінчення школи піти працювати, то все одно якийсь час ви будете вчитися на курсах або індивідуальним методом. Сьогодні практично не можна зайнятися трудовою діяльністю без попереднього навчання в тій чи іншій формі, без інструктажу. Тому вибір професії - це, як правило, і вибір навчального закладу, вибір форми, шляху навчання професії.

9. Вирішуючи питання про остаточний вибір професії, обов'язково порадьтеся з батьками, шановним вами педагогом.

Пам'ятайте, що радитися необхідно, але вирішувати треба свідомо і самостійно.

Рекомендації для батьків у вихованні дитини

     Родина – це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до всього живого. Батьки – головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості – це виховний клімат сім¢ї. Рідна домівка – не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів.

Рекомендації батькам :

1. 1.Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки і педагоги.

Учити жити – це значить передати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько і вчитель.

1. 2.Виховання починається із дня народження.

Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, - це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.

1. 3.У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків.

Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім¢я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім¢я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.

1. 4.Турбота батька і матері про здорову сім¢ю.

Справжня мудрість вихователя – батька, матері – в умінні дати дитині щастя дитинства – це спокійне домашнє вогнище.

5. Сім¢я – це первинний колектив українського суспільства.

Чи почуває дитина, що блага її життя – наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці й турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека – виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне – її особисті потреби, а все інше – другорядне. Є лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість – жити заради когось.

6.Готових рецептів сімейного виховання немає.

Є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини – велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням.

Додаток до листа Міністерства освіти і науки України від 20.07.2016 №1/19-383

Аналітичні матеріали

 щодо забезпечення навчальних закладів практичними психологами і соціальними педагогами

 та організацію у 2016-2017 н. р. належного психологічного супроводу учасників навчально-виховного процесу 

1.Забезпечення навчальних закладів практичними психологами і соціальними педагогами на кінець 2015-2016 н.р.
 Відповідно до листа Міністерства від 06.04.16 № 1/9-176 Українським науково-методичним центром практичної психології і соціальної роботи НАПНУ було проаналізовано статистичну інформацію, яка надійшла від департаментів (управлінь) освіти і науки обласних та Київської міської державних адміністрацій щодо забезпечення навчальних закладів практичними психологами та соціальними педагогами на кінець 2015-2016 навчального року. Станом на червень 2016 року в системі освіти налічувалось 22 616 працівників, що на 89 осіб менше ніж у попередньому навчальному році (Гістограма 1). Серед них: 14780 - практичних психологів навчальних закладів, 7054 - соціальні педагоги, 782 - працівники районних (міських), обласних центрів психологічної служби системи освіти та методисти методкабінетів відповідного рівня (Гістограма 2). У звітному році зменшилась кількість практичних психологів (на 52 особи в порівнянні з попереднім н.р.) та методистів обласного, районного (міського) рівнів (на 44 особи). Заслуговує на схвалення діяльність органів управління освітою щодо збільшення кількісного складу цієї категорії педагогічних працівників у Дніпропетровській (на 61 особу), Луганській (на 40 осіб), Тернопільській (на 36 осіб), Вінницькій (на 15 осіб), Одеській (на 14 осіб), Миколаївській (на 12 осіб) областях. У той же час було допущено зменшення кількості працюючих у Київській (на 60 осіб), Черкаській (на 41 особу), Полтавській (на 33 особи), Харківській (на 33 особи), Херсонській (на 22 особи), Львівській (на 20 осіб), Чернівецькій (на 19 осіб), Житомирській (на 18 осіб), Хмельницькій (на 10 осіб) областях (Гістограма 3). Щодо забезпеченості навчальних закладів працівниками психологічної служби (у ставках), то на кінець 2015-2016 н.р. в цілому по країні усі типи навчальних закладів забезпечені практичними психологами на 57,33% (було 56,67%). Збільшився показник забезпеченості навчальних закладів соціальними педагогами, він становить 48,45% (було - 47,36%). Суттєвою проблемою залишається значний дефіцит ставок практичних психологів і соціальних педагогів відносно затверджених нормативів чисельності. Особливо гостро він відчувається у закладах освіти, які знаходяться в сільській і гірській місцевостях. Так, наприклад, якщо у містах відсоток забезпечення практичними психологами навчальних закладів складає в середньому по Україні 70-80 %, то у сільській місцевості всього від 20 до 40 %. Найнижчі показники забезпеченості практичними психологами навчальних закладів по сільській місцевості мають Черкаська, Житомирська, Вінницька області (47-46%) та Херсонська і Тернопільська області (40%); соціальними педагогами - Львівська (37,2%), Миколаївська (32%), Закарпатська (31%), Донецька і Тернопільська області (26,1% та 23,6% відповідно). Загалом, найвищі показники забезпеченості навчальних закладів практичними психологами мають м. Київ (84,2%), Івано-Франківська (82,7%), Сумська (76,8%), Рівненська і Чернівецька області по 68,6%. Лідерами із забезпеченості соціальними педагогами є Черкаська область (73,8%), м. Київ (70,1%), Київська та Івано-Франківська області (69,8% та 68,7%). За останні роки спостерігається позитивна тенденція щодо збільшення посад працівників психологічної служби у дошкільних навчальних закладах комбінованого та компенсуючого типу, спеціальних школах (інтернатах) відповідно до нормативів чисельності. Так, у ДНЗ компенсуючого, комбінованого та інтернатного типів, центрах розвитку дитини забезпеченість практичними психологами складає 73,88%, а соціальними педагогами - 52,68% (у містах відповідно 76,14% і 60,1%, у сільській місцевості 32,83% і 32,89%). У школах-інтернатах для дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку, соціальної допомоги, санаторних школах, школах соціальної реабілітації загальна забезпеченість практичними психологами складає 96,35%, а соціальними педагогами - 61,63%. Варто відзначити позитивні тенденції в забезпеченості працівниками психологічної служби закладів професійно-технічної освіти. Забезпеченість ставками практичних психологів міських ПТНЗ у звітному році склала по системі в цілому 80,1 %, а сільських - 62,4 %. Забезпеченість соціальними педагогами дещо нижча і складає загалом: по міських ПТНЗ - 53,5%, по сільських - 32,1 %. Органам управління освітою необхідно звернути увагу на низький рівень забезпеченості ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації практичним психологами і соціальними педагогами. Так, із наявних сьогодні 560 навчальних закладів такого типу посади практичних психологів уведені до штату тільки у 268, то ж відсоток забезпеченості складає 46,7%, соціальних педагогів - 12,1% (Гістограма 4, 5). Очевидно, керівництво цих ВНЗ і деякі обласні керівники іще не до кінця розуміють важливість роботи працівників психологічної служби саме з цим контингентом студентів. Особливо це стосується профілактики протиправної поведінки, конфліктів, формування навичок здорового способу життя, адаптації внутрішньо переміщених осіб до умов навчання, надання допомоги дітям учасників АТО і т. ін.

 2 2.Соціально-економічні виклики і проблеми в дитячому середовищі.
Війна на Сході України стала для усіх нас великим викликом, психотравмуючим фактором для багатьох осіб, і зокрема дітей, насамперед тих, що перебували чи досі перебувають безпосередньо у зоні бойових дій. У дітей, що зазнали психотравмуючого впливу, виникають різноманітні варіанти розладів адаптації, існує нагальна потреба щодо надання соціально-психологічної допомоги учасникам навчально-виховного процесу. Зростає кількість випадків насильства над дітьми, яке є серйозним порушенням їх прав та може мати довготривалі і руйнівні наслідки на все життя. Практично в кожному класі є учні, які стають об'єктами глузувань та знущань. На сьогодні булінг перетворився на доволі поширене явище, за яким стоїть ціла низка соціальних, психологічних та педагогічних проблем. Найчастіше булінг відбувається в місцях, де контроль з боку дорослих менший або відсутній взагалі. Це можуть бути: їдальні, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. Булінг — явище більш характерне для загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів де учні об'єднані формально (за віковим принципом) і менш характерне для позашкільних навчальних закладів (музичних, художніх, спортивних шкіл тощо,) де діти об'єднані спільними інтересами Сьогодні набирає обертів кібербулінг — приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету. ВООЗ констатує , що щорічно більше 800 000 людей скоюють суїцид, а кількість тих, що зробили спробу суїциду в рази вища. З кожним роком проблема самогубств набуває все більш глобального масштабу. Суїцид у більшості випадків можна попередити.Практично кожний, хто вирішив вчинити самогубство намагався попередити оточуючих про свої наміри. Головне це попередження не пропустити. Викликає тривогу рівень правопорушень та кримінальної злочинності, вчинених дітьми. Відповідно до Національного звіту за 2015 рік щодо наркотичної ситуації в Україні у 2014 році зареєстровано 3 515 дітей ( від 0 до 17 років включно), яким вперше поставлено діагноз психічних та поведінкових розладів, пов'язаних зі вживанням психоактивних речовин . Ситуація щодо вживання алкогольних та наркотичних речовин дітьми і молоддю залишається критичною, Близько 10% від загальної кількості учнів 7-8 класів має досвід епізодичного вживання алкогольних напоїв, про що вказують дані опитування учнів 7-8 класів із 11 областей України . Щорічно сотні українців стають жертвами торгівлі людьми, причому часто це відбувається через необізнаність і недбалість самих людей.

 3 3.Питання над якими працювали фахівці психологічної служби.
 У минулому 2015-2016 навчальному році практичні психологи і соціальні педагоги, здійснюючи свої професійні обов'язки, вирішували актуальні завдання сучасної освітянської галузі - психологічний супровід педагогічних інновацій, робота з обдарованими дітьми, захист психічного здоров'я учасників навчально - виховного процесу, профілактика протиправної поведінки, насильства над дітьми, підвищення психологічної культури учнів, батьків, учителів, керівників освітніх закладів, надання допомоги постраждалим від військових дій тощо. За інформацією з областей, впродовж 2015-2016 н.р. до працівників служби надійшло 3 014130 звернень, що становить в середньому 13,8 звернень на 1 працівника на місяць. Серед питань, з якими батьки зверталися до практичних психологів, найбільш вагомими є: проблема стосунків дитини з однолітками та адаптація до нового колективу (21,07%), готовність до навчання та труднощі у навчанні (18,77%), вікові та індивідуальні особливості розвитку, проблеми самооцінки дитини (8,76%). Батьки зверталися до соціальних педагогів з питань допомоги дітям та сім'ям у СЖО (34,86%), проблеми стосунків дитини з однолітками та адаптації до нового колективу (11,16%), профілактики шкідливих звичок, проблем залежностей та формування навичок ЗСЖ (8,25%). Основними причинами звернень педагогів до практичних психологів є: питання, що пов'язані з асоціальними проявами у поведінці учнів (13,36%), готовність до навчання та труднощі у навчанні (11,68%) і вікові та індивідуальні особливості розвитку, проблеми самооцінки дитини (11,25%). Основними проблемами звернень педагогів до соціальних педагогів є: питання допомоги дітям та сім'ям у СЖО (26,21%), питання, які пов'язані з асоціальними проявами у поведінці учнів (13,65%) і психологічний клімат педагогічного колективу (10,11%). Перші позиції серед звернень учнів (студентів) до практичних психологів обіймають: проблема самовдосконалення, розвитку власних здібностей і компетенцій (21,65%), проблема професійного самовизначення (12,47%) та проблема стосунків з однолітками (12,41%). Щодо звернень до соціальних педагогів, то найбільш актуальними проблемами тут є: проблема самовдосконалення, розвитку власних здібностей та компетенцій (22,84%), питання допомоги дітям та сім'ям у СЖО (12,40%) та проблема професійного самовизначення (11,20%). Найбільш вагомими питаннями з якими звертаються до фахівців психологічної служби громадські організації та державні установи, є: питання допомоги дітям та сім'ям у СЖО (51,04%), проблема професійного самовизначення (13,58%), проблема самовдосконалення, розвитку здібностей та компетенцій учнів (12,6%).

4 4. Ефективність функціонування психологічної служби та ставлення учасників навчально-виховного процесу до результатів діяльності працівників психологічної служби.
    Відповідно до листа МОН України від 13.08.2015 р. №1/9-389 Український науково-методичний центр практичної психології та соціальної роботи НАПНУ провів всеукраїнський моніторинг «Ефективність функціонування психологічної служби та ставлення учасників НВП до результатів діяльності працівників психологічної служби». Методисти із психологічної служби, які брали участь в опитуванні, зазначили, що керівники місцевих органів управління освітою не ставлять перед ними управлінських завдань щодо змісту їх роботи. Певною мірою це може свідчити про недостатній рівень усвідомлення керівниками значущості психологічної служби, ролі, що вона має відігравати у вирішенні актуальних питань реформування освіти. Майже третя частина опитаних керівників районних/міських психологічних служб (33,2%) зазначила, що щодня або раз у тиждень залучається до виконання тих видів діяльності, що не пов'язані з виконанням посадових обов'язків. Серед практичних психологів, соціальних педагогів цей показник значно менший і становить 18,8%. Подібний підхід до організації діяльності спеціалістів служби негативно позначається на якості виконання ними безпосередніх функціональних обов'язків, мотивації до підвищення власного професійного рівня. Наголошуємо на необхідності проведення з керівниками освітою усіх рівнів спеціальних занять, семінарів, тренінгів, на яких би надавалась адекватна інформація про можливості працівників психологічної служби, нормативно-правові засади їх професійної діяльності та роль у забезпеченні високої ефективності освітніх реформ, що передбачено розділом 1 Плану заходів щодо розвитку психологічної служби на період до 2017 року. Проблемою залишається забезпеченість фахівців усім необхідним для виконання професійних завдань. Майже незабезпеченими вважають себе п'ята частина керівників районних (міських) психологічних служб (19,3%), серед практичних психологів і соціальних педагогів цей показник становить 27,7%. Найбільшої допомоги фахівці потребують у підвищенні кваліфікації (50,3%), методичній підтримці діяльності (38,8%), забезпеченості технічними (48,1%) та методичними засобами (23,7%), супервізії, інтервізії (29,7%). Щодня фахівці здійснюють такі види роботи, як консультування учнів - 43,2% респондентів, консультування батьків та педагогів - 20,1% опитаних, діагностика дітей - 11%, індивідуальна корекційно-відновлювана та розвивальна робота з дітьми - 20,6% та заповнення документації і написання звітів - 61,8%. Остання цифра говорить про необхідність зменшення обсягу звітної документації для працівників психологічної служби. Четверта частина практичних психологів, соціальних педагогів (25,2%) жодного разу не проводила «години психолога»; більше половини (66,2%) не викладає факультативи (спецкурси, курси за вибором) соціально- 5 психологічної спрямованості. Разом з цим, вивчення психологічних дисциплін дає можливість підліткам пізнати самих себе та оточуючих, сформувати імунітет до негативних викликів сьогодення, організувати усвідомлений вибір майбутньої професії, набути комунікативних навичок, розвивати уміння будувати стосунки з протилежною статтю. Українським НМЦ практичної психології і соціальної роботи НАПНУ у березні 2016 р. здійснено всеукраїнський моніторинг «Діяльність працівників психологічної служби з надання допомоги постраждалим внаслідок окупації Криму і бойових дій на Сході України» (Гістограма 6). За даними моніторингу, найбільша кількість психологів і соціальних педагогів зосередили свою увагу на роботі з дітьми і сім'ями учасників АТО - більше як 40% працюючих у службі. Робота з дітьми - внутрішньо переміщеними особами - більше 33%, робота з батьками ВПО - більше 30%. Основними цільовими групами у цьому році стали: діти і сім'ї учасників АТО - більше як 48 тисяч, що складає 33,1% від загальної кількості тих, хто звернулись за допомогою; учні і студенти ВПО - більше 43 тисяч, що складає 29,7%; батьки учнів ВПО - майже 31 тисяча (21,2 %). Загальна кількість осіб, що отримали допомогу від практичних психологів і соціальних педагогів склала більше як 145 тисяч. Зараз на перше місце у цьому році вийшли проблеми «роботи з дітьми і сім'ями учасників АТО» у зрівнянні з проблемами «адаптації переселених» у минулому році (Гістограма 7).

 5.Про виконання Плану заходів Міністерства освіти і науки щодо розвитку психологічної служби на період до 2017 року, затвердженого наказом МОН України від 06.06.2013 року №1106

 . Процес розбудови психологічної служби системи освіти має відповідати принципам плановості, цілісності, відповідності стану розвитку освіти і суспільства. З цією метою наказом МОН України від 06.06.2013 року №1106 було затверджено План заходів Міністерства освіти і науки щодо розвитку психологічної служби на період до 2017 року. Інформацію про стан виконання Плану заходів за звітний рік було отримано майже від усіх обласних департаментів освіти, за винятком департаменту освіти і науки, молоді та спорту м. Києва. В позитивному плані необхідно відмітити виконання плану заходів у таких областях як Волинська, Вінницька, Дніпропетровська, Закарпатська, Запорізька, Донецька, Житомирська, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Сумська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька та Чернігівська. Звертаємо увагу керівників освіти на своєчасне виконання Плану та на проблему застосування новітніх інформаційних технологій у методичному і організаційно-правовому забезпеченні діяльності практичних психологів і соціальних педагогів навчальних закладів; необхідно суттєво покращити 6 роботу офіційних сторінок (сайтів) обласних, районних (міських) кабінетів (центрів), наповнити їх новітніми методиками, методичними розробками, програмами, які пройшли відповідну експертизу, копіями основних нормативних документів, посиланнями на електронні ресурси державних установ, Міністерства, обласних департаментів освіти і науки, наукових установ, Українського НМЦ практичної психології і соціальної роботи.

6. Основні тенденції розвитку психологічної служби
Характеризуючи сучасний стан розвитку психологічної служби системи освіти необхідно виокремити ряд основних тенденцій: - процеси децентралізації, що відбуваються у державі, породжують низку питань щодо оптимізації науково-методичного забезпечення діяльності працівників служби; - спостерігається посилення дієвої взаємодії фахівців психологічної служби і фахівців психолого-медико-педагогічних консультацій. Подекуди, особливо на рівні району, спостерігається й об'єднання організаційних структур. Спонукає цей процес запровадження інклюзивної освіти дітей з особливими освітніми потребами; - збільшення чисельності працівників служби не тільки у загальноосвітніх школах, а й у школах-інтернатах, закладах профтехосвіти, дошкільних і позашкільних навчальних закладах. Проблемою залишається забезпеченість фахівцями ВНЗ усіх типів; - методична неузгодженість. Працівники служби у своїй діяльності застосовують методики різного типу, іноді сумнівної якості. Причиною цьому є відсутність чіткої системи ліцензування психологічних послуг та спеціалістів, що їх надають.

7. Актуальні напрями психологічного забезпечення
Виходячи із зазначених тенденцій і проблем найбільш актуальними у даний час напрямами психологічного забезпечення освіти є: - інтеграція структурних підрозділів психологічної служби, організацій, установ, громадських об'єднань, які здійснюють свою діяльність у сфері психологічного супроводу та соціально-педагогічного патронажу освіти, в цілісну багаторівневу систему надання психологічної та соціально- педагогічної допомоги всім учасникам навчально-виховного процесу; - соціально-психологічне проектування, моніторинг та експертиза умов та результатів навчальної діяльності вихованців, учнів і студентів у зв'язку з процесом реформування окремих складових освітньої галузі та процесами децентралізації в освіті; - удосконалення програм професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників з метою підвищення рівня 7 їхньої психологічної культури й психологічної компетентності; - соціально-педагогічне і психологічне забезпечення превентивних заходів щодо різних форм узалежнень, соціально небезпечних ігор, фізичного насилля, суїцидальної та агресивної поведінки; - розробку та запровадження психологічних програм і проектів, спрямованих на профілактику асоціальних явищ (алкоголізму, наркоманії, соціального сирітства, насилля, суїцидальної поведінки тощо), труднощів у адаптації, навчання і виховання, порушень в поведінці.

8. Важливі кроки, які на думку МОН, доцільно вирішити у 2016-2017 навчальному році керівникам обласних, районних, міських департаментів (управлінь, відділів) освіти і науки для організації належного психологічного супроводу учасників навчально-виховного процесу: - максимального забезпечення навчальних закладів практичними психологами та соціальними педагогами; - покращання методичного забезпечення діяльності працівників служби, у першу чергу - засобами ІТ-технологій; - створення необхідних організаційних умов для роботи працівників служби в умовах децентралізації; - організація надання допомоги постраждалим внутрішньо переміщеним учням і їх сім'ям в адаптації до нових умов проживання і навчання, дітям і сім'ям учасників АТО; - психологічне і соціально-педагогічне забезпечення та супровід інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами; - аналіз тематики звернень учасників навчально-виховного процесу до працівників психологічної служби вказує на те, що досить актуальною залишається проблема психологічної готовності випускників до зовнішнього незалежного оцінювання. Даній проблемі варто приділити увагу на «годинах психолога» у 11 класі; -допомога у вирішенні проблем адаптації дітей до навчального закладу, покращанні шкільної дисципліни та запобігання конфліктам в учнівських колективах, -посилення профілактичної роботи щодо запобігання торгівлі людьми, -забезпечення соціального захисту прав і свобод дітей, створення умов для комфортного освітнього середовища та захисту честі і гідності учнів, вихованців, студентів; -налагодження ефективної міжсекторальної та міжвідомчої взаємодії із спеціалістами відповідних служб (службою у справах дітей, центрами занятості населення, центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді тощо). Перелічені проблемні питання варто доповнювати пріоритетними напрямами, які вирішує кожен регіон та навчальний заклад окремо, а також специфічними завданнями спеціаліста, виходячи із конкретних запитів учасників навчально-виховного процесу.

Поради щодо встановлення довіри між проблемним підлітком і класним керівником

1. Уважно вислухайте дитину, прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте і показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку і допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблема) тимчасові і швидко пройдуть Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Зацікавтесь, що саме турбує підлітка.

4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком .Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми – не нашкодь!

  5. Використовуйте слова, речення, які будуть сприяти встановленню контактів: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний і іншим і унікальний як особистість Кожна людина незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша ніж переоцінка, надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряйте і викликати довіру в нього.

Рекомендації вчителям

 із забезпечення засобів впливу на підлітка щодо поліпшення його поведінки

1. Пошук і знаходження шляхів підвищення мотивації до навчання у слабких учнів:

– винагорода дітей за досить незначний прогрес під час навчальної діяльності, а не за досконалість в ній;

- активне заохочення в творчій діяльності, в спорті, в різних шкільних заходах тощо.

2. Виховання теплих почуттів до школи у слабких учнів:

– дозволяти дітям брати участь у найважливіших справах школи, наділивши їх певною часткою відповідальності.

3. Не присвоювати дітям ніяких ярликів, спиратися на заохочення, підтримку, а не на покарання:

– не бажано розділяти учнів (шляхом оголошень оцінок чи розподілу по групах), бо діти позбавляються необхідної мотивації;

- корисно знаходити сильні сторони слабких учнів і хвалити їх за те, що їм вдається.

4. В роботу школи включати більше елементів, що задовольняють соціальні інтереси підлітків:

- розширювати позашкільні форми діяльності підлітків;

– залучати їх до організації такої діяльності;

– прикладом, шляхом бесід виховувати у підлітків усвідомлення, прийняття шкільних цінностей та норм.

Посміхайтесь!

Пропонуємо розгадати загадку: «Вона немає ціни. Вона збагачує тих, хто її одержує, не збіднюючи тих, хто її дарує. Вона продовжується одну мить, пам’ять же про неї часто зберігається надовго. Немає таких багатих, які могли б прожити без неї, і немає таких бідних, які б не стали багатші її милістю.

Вона створює щастя в домі, атмосферу доброзичливості у справах і служить паролем для друзів.

Разом з цим її не можна купити, випросити, позичити чи вкрасти, бо вона являє собою таку цінність, яка не принесе ніякої користі, якщо тільки не буде йти від чистого серця».

Так що ж це? Звичайно ж, посмішка! Тож поговоримо про посмішку.

Вчинки красномовніші за слова, а посмішка означає: «Ви мені подобаєтесь. Ви робите мене щасливим. Я радий вас бачити». Я кажу про справжню щиру посмішку — посмішку, сповнену сердечної доброти, що йде з глибини душі, посмішку, яка високо цінується в людських стосунках.

Що можна порадити, якщо ви не відчуваєте бажання посміхатись? Спробуйте змусити себе: якщо ви наодинці, наспівуйте якусь веселу пісеньку, згадуйте приємні хвилини вашого життя, коли ви чудово повеселилися у товариша на іменинах, коли ви добре відповідали біля дошки і одержали заслужену гарну оцінку, коли вам посміхнулася дівчина, яка вам симпатична, і погодилася піти з вами в кіно. Поводьтеся так, як ніби ви вже щасливі, і це приведе вас до щастя!

Щоразу, коли виходите з дому, наберіть бадьорого вигляду, високо підніміть голову, ніби вона увінчана короною, дихайте на повні груди, «пийте» сонячне світло, вітайте посмішкою ваших друзів. Намагайтеся зосередитися на думці про те, що вам хотілося б здійснити, намалюйте в своїй уяві образ симпатичної і достойної людини, якою вам хотілося б стати. Підтримуваний вашою думкою, він буде щохвилини перетворювати вас саме в таку особистість!

Посміхайтеся! І люди, зігріті вашою посмішкою, будуть тягнутися до вас!

Посміхайтеся! І ваша посмішка створить щастя у вашому домі, атмосферу доброзичливості в спілкуванні.

Тільки ця посмішка має йти від чистого серця, тоді ви станете багатші з її милості. Адже, якщо ви здатні завжди посміхатися життю, життя завжди посміхнеться вам!