Як підготувати дітей до надзвичайних ситуацій, зокрема до війни?

 

У надзвичайних ситуаціях діти є одними з найбільш вразливих учасників подій. 

Тому батькам варто заздалегідь підготувати дитину до небезпеки – і це не лише про війну, а й про повінь, пожежу, землетрус тощо.

 Однак перш ніж діяти, необхідно завчасно поговорити з дитиною у спокійній атмосфері.

Поради щодо того, як говорити з дітьми про безпеку, які правила пояснити.

 Обов'язково важливо наголошувати, що ви говорите про безпеку не тому, що щось небезпечне має статися, а для того, щоб відчувати свою силу в будь-якій ситуації.

"Дітей важливо готувати до надзвичайних ситуацій для того, щоб інформація, яку вони можуть отримати під час самої ситуації, не була шокуючою та травматичною. 

Підготовка робить стрес дитини "експертним", виводить дитину та дорослого зі стану  травматичної безпорадності та вразливості. Ми протиставляємо тривозі  продуктивні дії".

 Дітей потрібно підготувати до надзвичайних ситуацій заздалегідь тa y cпoкiйнiй oбcтaнoвцi.

Важливо почати розмову, коли вся сім'я збирається разом, ідеально сісти в коло, щоб увага рівномірно була розподілена між усіма членами ciм’ї. 

 Важливо, щоб батьки говорили спокійно та досить повільно, спостерігаючи за змінами пози та реакціями дитини.

 Кожному члену сім’ї варто призначити його власну відповідальність.

 Важливо розповісти дітям, як колись ви переживали складний досвід небезпеки і впоралися з ним, але не були готові, тому витратили важливий час та сили. 

І ви впоралися б легше, якби знали правила, тож дуже сподіваєтеся, що дітям ці знания ніколи не знадобляться, але всі  мають це знати.

✅ Важливо легітимізувати страх дитини i самим сказати: мені іноді буває страшно, коли я бачу у фільмах пожежу чи думаю про землетрус. Коли думаю про те, що щось може нам загрожувати. 

Але я дорослий, i зараз у мене багато знань та сили. І ми разом, ми знаємо правила i з усім впораємось.

Алгоритм дій:

• розповідати теорію та пояснюємо навіщо;
• залучати до гри-тренування;
• закріпити у тренувальній дії.

Розмова  має тривати до 15-20 хвилин.

Як говорити з дітьми?

 Поміркувати разом з дітьми про те, що таке безпека. 

У розмові про безпеку ми говоримо про те, що відчуття безпеки може бути внутрішнім: коли ми впевнені у собі, у своїх знаннях, своїх силах, коли ми знаємо правила, коли впевнені одне в одному, коли знаємо, що нас ніхто не зрадить, що ми  можемо розраховувати на допомогу.

Можна запитати у дітей: на що вони спираються всередині (якості, знання), чи є у них знайомі (діти та дорослі), з якими вони почуваються захищеними. 

Варто вигадати разом ідеальний захищений простір (намалювати, виліпити його).

Варто обговорити, як ви можете подбати про безпеку (спокійно та без паніки).

Згадати правила дорожнього руху, як потрібно заходити в ліфт, не відчиняти двері чужим, мити руки після прогулянки та перед їжею, носити маску під час карантину, не йти з незнайомцями, перевіряти електроприлади, вимикати газ i воду тощо.

 Обговорити з дітьми, що сім’я може зробити у неконтрольованих ситуаціях – при пожежі, хворобі, землетрусі, бойових діях.

Зокрема:

• Можна виписати телефони служб – швидкої, пожежної, телефони знайомих.
• Можна зробити браслет з номером телефону батьків.

Дитина обов’язково має знати своє ім'я та прізвище, адресу, імена батьків, мати записаний номер телефону. 

Також необхідно підготувати дитину до звуку сирени.

Можна сказати так: "Для того, щоб сповістити людей про небезпеку, лунають сигнали – вони спеціально дуже гучні, щоб yci почули та відреагували (спробуй сам видати найгучніший та найнеприємніший звук)".

✅ Дитині варто знати, що свідчить про екстрену ситуацію:

• сирена зі звуком, що підвищується i знижується сповіщає про ракетний обстріл;
• якщо меблі рухаються, є відчуття корабельної хитавиці – це свідчить про землетрус;
• а запах гapy та раптове відчуття тепла свідчить про пожежу в будинку.

Також батьки мають пояснити, що треба робити у різних екстрених випадках.

Під час землетрусу

Взяти "валізу безпеки", домашніх улюбленців, телефон, i вийти з дому на відкритий простір.

Під час повені

Взяти "валізу безпеки", домашніх улюбленців, телефон, піднятися на високе місце.

Під час сигналу сирени

Взяти "валізу безпеки", домашніх улюбленців, телефон; йти у бомбосховище або лягти на підлогу біля внутрішньої стіни.

✅ Необхідно переконатися, що діти знають безпечні місця у школі та біля неї, біля ігрових майданчиків та в будь-якому іншому місці, де вони часто бувають.

Також треба роз'яснити їм принцип, відповідно до якого вони обиратимуть правильне укриття навіть у незнайомих місцях.

У надзвичайній ситуації  дитині не можна перебувати біля важких речей, вікон та скляних предметів, у ліфті.

 Алгоритм дій:

• Сповіщення. 

У надзвичайній ситуації необхідно якнайшвидше повідомити про це дорослого члена сім'ї або іншу відповідальну людину.

• Вимкнення. 

Потрібно закрити газовий кран i вимкнути електрику, щоб запобігти пожежі.

• Вихід у безпечне місце. 

Залежно від виду надзвичайної ситуації, потрібно залишити місце події. Наприклад, вийти на відкриту місцевість.

• Ізоляція. 

Інколи потрібно встановити перешкоди між вами та джерелом загрози. 

Наприклад, закрити двері, перешкоджаючи поширенню пожежі.

• Дії. 

Наприклад, під час ракетного та мінометного обстрілу спуститися у сховище або лягти на підлогу біля внутрішньої стіни; піднятися на високе місце при повені; спуститися сходами i вийти з будинку на відкритий простір під час землетрусу.

✅ Варто разом з дитиною перевірити, наскільки захищений простір у будинку:

• наприклад, разом подивитись, які предмети можуть впасти – полиці, стелажі, скляні речі, побутова техніка на колесах;
• знати, як перекрити газ та воду;
• скласти список контактів у складних ситуаціях;
• зробити список дій в екстрених ситуаціях або плакат з малюнками;
• скласти гайд, як впоратися з тривогою (дихати з акцентом на видих, відчути стійкість стоп, покласти руку на живіт i подихати, розмахувати руками, спертися об стіну).

✅ Батькам необхідно скласти "валізку безпеки" разом з дитиною.

Потрібно розповісти дитині, що кладуть у валізку та навіщо ці  предмети (кожен член сім’ї має це знати).

✅ Важливо, щоб дорослий підтримував дітей, підказував, що потрібно робити (взяти ліхтарик, телефон, перевірити, чи вимкнене світло тощо), наголошував на тому, що виходить правильно, не квапив.

✅ Важливо сказати: "Ми у безпеці! Ми разом.

Як запобігти професійному вигоранню вчителів під час дистанційного навчання

 

 Безпрецедентний рівень стресу, викликаний коронакризою, вкрай негативно позначається на емоційному стані вчителів, які й без того знаходяться у групі ризику з точки зору професійного вигорання.

 Рекомендації, як вчасно виявити проблему та не допустити тотального виснаження під час дистанційного або змішаного навчання.

Професійне вигорання: тривожні дзвіночки

Важливо розуміти, що неможливо вигоріти раптово, за один день або тиждень. Це довготривалий процес, що призводить до психічного, емоційного та фізичного виснаження.  Виникає вигорання на фоні хронічного стресу та ігнорування задоволення особистісних потреб людини.

Це явище дуже підступне, бо розвивається повільно, і деякі ознаки на початкових етапах не викликають занепокоєння. Але коли ситуація зайшла надто далеко, адаптація та відновлення людини тривають довго та складно. Як багато інших небажаних явищ, професійне вигорання простіше попередити, ніж потім долати наслідки. Тож варто насторожитися, якщо є такі ознаки:

·         зникають бажання, навіть прості та буденні, нічого не хочеться;

·         погіршується самопочуття, часто/завжди відчувається слабкість, млявість, і просто виспатися не допомагає;

·         мотивація у професійній діяльності стрімко падає, як і якість самої роботи;

·         з’являється розчарування через неможливість змінити систему, відчуття безпорадності від того, що не вдається встигнути все, як не старайся;

·         робота не приносить задоволення та навіть дратує;

·         хочеться побути на самоті, раніше улюблені компанії стають нестерпними;

·         рідні та близькі люди дратують;

·         втрата або, навпаки, збільшення ваги на фоні стресу.

Професійне вигорання – це значно більше, ніж просто відчуття втоми та пригніченості, воно може призвести до серйозної депресії. Тому не варто ігнорувати ті сигнали про допомогу, які подає ваше тіло. А щоб запобігти емоційному вигоранню та знизити рівень стресу під час дистанційного навчання, постарайтесь забезпечити собі максимально сприятливі умови для роботи й відпочинку.

Плануйте та визначайте пріоритети

Мабуть, один з найбільших викликів «дистанційки»  – це відчуття нескінченності робочого дня, коли вчитель на зв’язку зі школою, учнями, батьками 24 години на добу 7 днів на тиждень. Численні телефонні дзвінки, повідомлення у месенджері, електронні листи, а також відсутність звичних шкільних дзвоників і гнучкий розклад дезорієнтують і демотивують.  Щоб упорядкувати свій час, приділіть особливу увагу плануванню.

Спочатку складіть перелік того, що ви маєте робити у певні проміжки часу (онлайн-уроки, робочі наради і т. д.), а далі – перелік справ, які можна виконувати у гнучкому графіку (перевірка учнівських робіт, підготовка до занять, заповнення журналу). Визначте для кожної справи чіткий часовий ліміт і старайтесь суворо дотримуватись цього розкладу. Для зручності можна використовувати таймер.

Щоб не відволікатися протягом робочого дня на електронну комунікацію, варто передбачити у своєму розкладі певний час для відповіді на питання у месенджері та електронній пошті. Домовтеся з батьками, учнями, що відповідатимете на їхні повідомлення, наприклад, щодня о конкретній годині. Також можна виділити раз на тиждень час для онлайн-консультацій, щоб учні могли поставити свої запитання щодо пройденого матеріалу та отримати роз’яснення. Тобто замість кількох персональних консультацій учням, які щось не зрозуміли, ви надаватимете одну колективну – всьому класу. Так само можна організувати спілкування з батьками, виділивши у розкладі певний день і час для цього.

Важливо, щоб учні та батьки мали доступ до тематичних планів і могли зорієнтуватися у структурі матеріалу. Також варто оприлюднити графік проведення контрольних робіт, заліків, тестувань – так школярі знатимуть, коли та на чому саме треба сконцентрувати увагу, скільки часу є на підготовку.

І звісно ж, плануючи свій розклад, визначайте пріоритети та обов’язково передбачайте у ньому перерви, час на обід, фізичні вправи, відпочинок і сон! Дотримуватись розкладу допоможуть нагадування або будильник на телефоні.

Оптимізуйте робочі інструменти

Рівень стресу значно підвищує необхідність опанування інструментів дистанційного навчання, налаштування роботи з електронними освітніми платформами та ресурсами. Замість того, щоб викласти учням матеріал у звичному форматі, вчитель змушений розбиратися, як працює той чи інший інструмент, витрачати сили і час на подолання технічних перешкод. Це нервує, виснажує – і зрештою призводить до професійного вигорання.

Саме тому фахівці радять вчителям не намагатися використовувати якомога більше ресурсів і сайтів, а зосередитися на вже знайомих інструментах дистанційного навчання. Це дозволить не потонути в морі інформації та знизити градус інтелектуальної напруги. Краще працювати з меншим набором інструментів і поступово розширювати їхній перелік – у комфортному для вчителя режимі та темпі. Тож не женіться за кількістю та не комплексуйте, якщо колеги вправніші за вас у використанні дистанційних платформ. Із часом усе надолужите.

Адаптуйтеся до онлайн-формату

Справжнє випробування для вчителів під час дистанційного навчання – це відсутність «живого» контакту з учнями. Через екран монітору значно важче отримувати зворотній зв’язок, зацікавлювати та привертати увагу, підтримувати дисципліну та робочу атмосферу в класі. Важливо розуміти, що онлайн-урок та очний урок у школі – це два різних жанри, тому й будувати роботу треба по-різному.

Реальний випадок з життя: під час онлайн-уроку, де час заняття обмежений, вчителька витратила понад 20 хвилин на переклик учнів і в результаті не встигла викласти весь запланований матеріал. А варто було лише подивитися на перелік учнів, які присутні в онлайні.  Висновок: не витрачайте сили на імітацію «живого» уроку, не намагайтеся заповнити своїми поясненнями, коментарями кожну хвилину ефіру. У дистанційному форматі це не працює. Ефект, навпаки, зворотний: «голова, що розмовляє» на екрані безупинно, зрештою починає сприйматися учнями як білий шум. Тому краще по максимуму задіяти інтерактив і говорити лаконічно, чітко та влучно. В такому випадку учні в буквальному сенсі ловитимуть кожне вчительське слово та слухатимуть уважніше.

Замість читати онлайн-лекції, залучайте дітей до активної участі в уроці – організуйте обговорення матеріалу або дискусію з попереднім дослідженням теми, опитування в режимі реального часу та інше. При цьому варто заздалегідь розробити правила онлайн-спілкування, щоб учасники уроку не говорили всі одночасно, не перебивали одне одного та учителя.

Майте на увазі, що згідно з оновленим Положенням про дистанційну освіту мінімальна кількість онлайн-уроків має становити 30 % навчального часу. Тобто вчителі не зобов’язані весь день проводити заняття в онлайні – більшу частину матеріалу можна подавати в асинхронному режимі.

Подбайте про своє тіло

·         Дотримуйтесь правил гігієни зору при роботі з комп’ютером. Екран має бути щонайменше у 60 см від обличчя, а контрастність і яскравість екрану не повинні бути яскравішими за кімнату, в якій ви працюєте. За можливості робіть перерву та виконуйте гімнастику для очей. Додайте у свій раціон більше продуктів, що містять вітамін А, або приймайте відповідні вітаміни.

·         У перервах виконуйте прості фізичні вправи – кілька присідань, нахилів і скручувань тулуба, рухи для шиї та плечового поясу. Це дозволить запобігти появі м’язових затисків та порушенню кровообігу. Лікарі радять кожні дві години вставати з робочого місця та рухатися протягом 15 хвилин. Якщо ви працюєте за ноутбуком, можна чергувати сидіння та роботу стоячи, періодично підставляючи щось під ноутбук.

·         Обов’язково провітрюйте приміщення, де працюєте. Свіже повітря покращує розумову діяльність та допомагає нейтралізувати випромінювання комп’ютера.

·         Намагайтеся кожного дня чи хоча б через день забезпечувати собі фізичну активність. Це може бути як відвідування спортзалу, так і заняття вдома йогою, гімнастикою пілатес або цигун. Прогулянки пішки – теж гарна ідея. Похід до магазину чи вечірні прогулянки будуть чудовою профілактикою можливих ускладнень від сидячої роботи.

·         Забезпечте собі достатню кількість сну. Найкраще організм відпочиває та відновлюється саме уві сні.

Подбайте про свій емоційний стан

·         Зручно та затишно обладнайте своє теперішнє робоче місце біля ноутбука чи комп’ютера. Подбайте про те, щоб вам було комфортно сидіти, щоб ніщо не заважало, а все необхідне було під рукою. Вилучивши зайві подразники, ви забезпечите собі довший час продуктивної праці. А якщо навколо буде ще й затишно (улюблені дрібнички, рослина у горщику, фото близьких людей), це поліпшуватиме настрій та робитиме робочий процес більш привабливим.

·         Облаштуйте куточок щасливих спогадів з фотографіями або листівками учнів, які у складні часи та періоди зневіри нагадуватимуть вам, що ви гарний вчитель і вам є чим пишатися. Або ж можна завести щоденник вдячності та записувати у нього події, вчинки або слова, за які хочеться сказати «спасибі».

·         Делегуйте частину домашніх обов’язків своїм рідним, щоб виділити собі час для відпочинку, час для переключення, для свого хобі.

·         Обов’язково займайтеся своїм хобі! Не відкладайте його на період дистанційного навчання, а навпаки, виділіть час для улюбленої справи. В умовах великих навантажень потрібно давати собі позитивні враження, наповнювати себе гарними емоціями. Хоч потрошку, але регулярно радуйте себе!

·         Знаходьте час на спілкування з друзями, колегами. Це допоможе зняти напруження, вирішити непрості питання. Однодумці завжди заряджають нас енергією та позитивом.

·         Дивіться улюблені комедійні фільми та серіали. Сміх покращує емоційний стан, допомагає зняти напруження та й просто забезпечує приємні враження. Гумор може стати у нагоді у непростих ситуаціях.

Якщо самостійно покращити свій емоційний та фізичний стан не вдається, у жодному разі не залишайтеся з проблемами сам на сам. Не бійтеся попросити допомоги у колег або у спеціалістів – психологів, психотерапевтів. Бережіть себе та будьте здорові!

 

Дистанційне навчання: рекомендації та поради (для здобувачів освіти).

 

ДН – це не канікули, це інша форма навчання!

Подбайте про робоче місце

Перевірте готовність гаджетів до роботи (наявність Інтернету, рівень зарядки, звук, відео тощо).

Дотримуйтесь режиму дня, складіть його конкретно «під себе».

Подбайте про питний режим та прийоми їжі під час перерв.

Завдання виконуйте вчасно, не залишайте нічого «на потім/пізніше».

Робіть зарядку  для очей та різні фізичні вправи під час перерв.

Під час онлайн уроку не відволікайтесь на сторонні звуки чи інші справи.

За потребою уточнюйте у вчителів ті питання, які турбують.

Бережіть і поважайте себе та вчителів!

Будьте здорові і відповідальні!

Поради для батьків на карантині

 

Сьогодні діти, так само, як і дорослі, перебувають у напрузі, вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, стану батьків, змін звичайного режиму та обмежень. Допоки немає розуміння та ясності цього питання, напруга посилюється.

Діти під час дистанційного навчання і перебування в домашніх умовах потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.
Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини та її почуттями, чесно говорять про свої тривоги та відчуття.

Під час карантину не вистачає простих речей: спокійних прогулянок, зміни місць перебування та відвідування своїх друзів та близьких людей.

Слід навчитися таким важливим речам, які слід зробити пріоритетними під час карантину:

✔ вміти зрозуміти і пробачити іншого члена сім’ї;

✔ поважати вибір вашої дитини;

✔ визнавати свою провину, якщо ви не праві;

✔ не розвивати конфлікт, бо кожна сварка віддаляє людей один від одного;

✔ не ображати дитину чи іншого члена сім’ї;

✔ взаємодопомога членам сім’ї.

Гарною ідеєю, від однотипних днів буде започаткування чогось одного, нового кожного тижня, наприклад: тиждень книг, тиждень обіймів, тиждень добрих слів. Все це допоможе розвитку та позитивно вплине на психологічний клімат сім’ї.

Окремо, слід відмітити „тиждень без образ” та „тиждень без критики”. Звісно, що це ідеальний стан людини та сім’ї, коли в ній не ображаються, а постійно підтримують один одного, але  багато сімей лише вчаться такому вмінню та стану. Тому, впроваджуючи, „тиждень без образ” потрібно ще на вихідних перед початком такого тижня, домовитися, що ніхто ні на кого не ображається, тобто будь-яка звична реакція на образливий чинник відразу погашається, не дозволяючи обіді заполонити мозок, а по закінченню тижня обговорити, що було не приємним для кожного члена сім’ї.

Обов’язковим, під час нових реалій життя буде визначення графіку життя сім’ї та дисципліна дотримання його розпорядку. Слід не забувати про час „для себе”, оскільки кожен, не залежно від ролі, яку виконує в сім’ї людина, чи то мама чи 5-річна дитина, кожен індивід потребує простору хоч маленького та певного часу, щоб побути на самоті. Головне пам’ятати, що дітей не потрібно весь час розважати.

Головне правило карантину дорослі знаходьте час для себе і своїх захоплень. Поміркуйте, а може взятись писати щоденник. Ведення останнього буде вкрай доречним у нинішній ситуації, адже дія паперу та ручки позитивно впливає на психологічно-емоційний стан людини.

Також не забувайте мотивувати себе під час карантину та гарною ідеєю буде, коли дитина буде бачити, що ви постійно працюєте також над собою, наприклад:

✔ визначте та поставте перед собою короткострокову ціль, розкажіть про неї дитині та визначте строки її реалізації. Добре, буде якщо дитина поставить перед собою свою ціль на цей же термін;

✔ напишіть пост у соцмережах про свою ціль. Дитина повинна бачити й розуміти, що батьки серйозно та наполегливо підходять до своїх бажань.

Під карантину можна „перезагрузитись”, а відведений час перетворити на джерело більшої близькості.
Близькість – це коли ми приділяємо увагу своїм рідним та по-іншому дивимося, відмічаючи зміни, які відбуваються, адже вони ростуть та по своєму бачать ситуацію. Для тих, хто хоче побудувати комфортні відносити зі своїми дітьми та, загалом, у сім’ї це плідний час для роботи.

Будьте розважливі та відмічайте 5 речей, які порадували вас кожного дня та навчіть цьому мистецтву вашу дитину та інших членів сім'ї.

Будьте здорові!

Поради психолога БАТЬКАМ. Як оптимально організувати дистанційне навчання дитини

 

 Пам’ятка для батьків

Вимушене дистанційне навчання стало викликом для всіх учасників освітнього процесу: вчителів, учнів та батьків.

Пропоную поради батькам, як організувати дистанційне навчання дитини вдома так, щоб навчання було ефективним і дитина при цьому отримала задоволення.

Зараз більшість школярів перейшло на навчання онлайн. Таке рішення під час пандемії, АЛЕ! Організація навчального процесу онлайн відрізняється від очного навчання дітей. В першу чергу тим, що дітям СКЛАДНІШЕ ВЧИТИСЯ ДОМА. Кожна третя дитина перебуває у стресовому стані/тривозі, пов’язаній зі сформованими обставинами.

Однією зі складових стресу є втрата тієї стабільності та структурованості (зрозумілості), яка була, коли дитина мала чіткий режим, розклад і розуміння, що за чим йде.

Стрес і тривога, яку можуть відчувати діти, безумовно буде і вже відбивається на їхній пізнавальній активності (допитливості), навчальній мотивації, успішності.

Стрес — це не найсприятливіший ґрунт для розвитку. Для того щоб допомогти дитині створити позитивну атмосферу для навчання, систематизувати і структурувати (тобто зробити зрозумілим) цей процес, пропоную такі кроки.

1. Скласти чіткий розклад / режим.

Стабільність і зрозумілість — це те, що для дітей створює якусь зону безпеки. Адже саме в безпеці діти прагнуть розвиватися, вчитися і пізнавати світ. Складіть новий розклад для дитини. Повісьте його на видноті, намагайтеся дотримувати режиму дня (підйом в один і той же час, перерви, прийом їжі тощо). Режим позитивно позначається і на нервовій системі дитини.

2. Організувати робочу зону.

Якщо немає своєї кімнати, то хоча б свій куточок. Де будуть ТІЛЬКИ потрібні для «цього» уроку матеріали. Усі зайві предмети, що відвертають увагу, доцільно прибрати. Також на працездатність дитини впливає світло — яскраве і холодне освітлення стимулює мобілізацію систем організму і підвищує пильність.

3. Організувати форму.

Дитина не повинна сидіти в піжамі. Вона і так навчається вдома (у дітей будинок не асоціюється з навчальною діяльністю, а більше з відпочинком). Учневі буде значно простіше надіти на себе «роль учня» і переключитися на заняття, якщо він буде одягнений у відповідний (асоціюється з навчанням) одяг.

4. Робити перерви.

Фокус уваги школяра на відеоконференції / уроці 20 хвилин. Не більше. У старших школярів 30 хвилин і то у разі внутрішньої мотивації й інтересу до предмета. Дитина докладає чимало зусиль, аби сконцентруватися і зрозуміти, що їй через екран намагаються донести. Енергії витрачається більше, ніж на звичайному уроці. Тому вкрай важливо, аби діти перемикали свою увагу і відпочивали між уроками (по можливості не в гаджетах). Братися до виконання домашньої роботи, доцільно не раніше, ніж за годину-півтори після закінчення уроків. Дитині потрібно переключитися, відпочити, пограти і перезарядитися.

5. Заохочувати спілкування з однолітками.

Провідна діяльність школярів середніх і старших класів — це спілкування. Та й в цілому школярі (зокрема молодші) звикли проводити багато часу в колективі спілкуючись, тому можуть відчувати дискомфорт в ізоляції. Заохочуйте спілкування, розмови, скайп-колли, можливо, навіть якісь ігри онлайн з однокласниками. Загалом, створюйте і заохочуйте умови, у яких дитина може поспілкуватися з однолітками (безпечно, звісно ж).

6. Знизити очікування і вимоги.

Нові умови навчання, тиск суспільства, страхи і тривога заважають дитині розуміти і вчитися як раніше. Отже, якщо помітили, що оцінки й успішність вашого сина / дочки погіршилася — НЕ СВАРІТЬ І НЕ ТИСНІТЬ, а навпаки, зверніть увагу на ситуацію. Адже це може бути однією з ознак стресу. Дитина потребує допомоги і відкритого діалогу з батьками. Дітям складно. Якщо ми ще будемо стояти у них над душею, вимагаючи тільки позитивних оцінок, то це посилить їхню тривогу, погіршить стосунки з ними. Зараз як ніколи вдалий час для перегляду і переосмислення своїх вимог стосовно дитини.

 

7. Мотивувати і помічати успіхи.

Не змушуємо дитину, а мотивуємо! Водночас не забуваємо відзначати її успіхи. Якщо порівнюємо, то тільки із самим собою. Навчайте дітей помічати хороше в обставинах, що склалися, розмовляйте, хваліть і підтримуйте. Ось такі базові та найнеобхідніші правила, що допоможуть правильно організувати процес дистанційного навчання.