Як зберегти психічне здоров’я дитини, подолати негативні прояви в суспільному житті, зберегти спокій, рівновагу, вселити надію на краще майбутнє. (Поради вчителям, батькам).

 

1.     Харчування. Їжа впливає як на фізичне, так і на психічне здоров’я,, недаремно говорять: «Ти є тим, що їси». У зв’язку з швидким ростом і розвитком, інтенсивністю обмінних процесів, великою руховою активністю діти потребують більшої калорійності харчування, ніж дорослі. Раджу стежити за харчуванням дитини, надавати перевагу вітамінізованим продуктам. У здоровому тілі – здоровий дух.

2.     Фізична активність. Фізичне здоров’я безпосередньо пов’язане з психічним. Фізичні вправи не лише загартовують організм, захищають судини, стимулюють серцеву діяльність, а й сприяють утворенню гормонів – ендорфінів, які поліпшують настрій, діють як натуральні природні енергетики. Важливо дотримуватися також режиму дня, щоб гармонізувати навантаження та уникати перевтоми. Вчені довели: людина, яка виконує фізичні вправи, почувається щасливою.

3.     Спілкування. Знаходьте час і якомога частіше спілкуйтеся зі школярем. У кожної дитини свій характер, а в кожній родині – свої традиції спілкування. Батькам раджу спілкуватися успіхами і невдачами дитини, виявляти інтерес до світу її захоплень, уподобань, підвищувати їхню самооцінку. Важливою якістю вчителів і батьків є вміння не просто дивитися на дитину і прискіпливо наглядати за нею, а уважно і доброзичливо придивлятися до її поведінки, помічати зміни настрою, прагнути об’єктивно зрозуміти мотиви вчинків. Спостережливі педагоги та батьки швидко помітять зміну внутрішнього стану учня, відчують його реакцію на слово, вчинок, подію – все це має велике значення для формування взаєморозуміння та взаємодовіри. Важливо заохочувати й підбадьорювати дитину, вірити в неї, бо скільки непередбачених ситуацій привносить щоденне життя.

4.     Необхідно управляти своїми емоціями. Вміння керувати негативними емоціями – важливий чинник психічного здоров’я, показник емоційного інтелекту. Пам’ятайте: мовлення вчителя, батьків має бути спокійним, урівноваженим і стриманим.

5.     Навчіться усміхатися. Позитивно сприймайте все, що вас оточує, відбувається в країні, школі, сім’ї, і менше уваги звертайте на негативні прояви, складні ситуації, вияви агресії.

6.     Змінюйте негативне мислення на позитивне. Навчайте дітей помічати й радіти найпростішим речам, які їх оточують: першій весняній квітці, теплому сонечку, доброму слову; прищеплюйте любов до рідної землі, міста, села, сім’ї, родини, шанобливе ставлення до старших; привчайте співпереживати з іншими, поділяти успіхи та невдачі інших людей.

7.     Розвивайте здібності та інтереси. Намагайтеся розвивати сили та можливості дітей, даруйте їм радість успіху в навчальній діяльності.

Окремо для батьків. Варто пам’ятати, що дитина є відображенням внутрішнього емоційно – психологічного стану вашої сім’ї, стосунків між батьками. Важливо обійняти дитину і говорити з нею відверто. Нехай вона відчує вашу підтримку не лише вербально, а й на тілесному та емоційному рівнях.

Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.

Якщо дитина живе у розумінні та доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі!

 

 

 

 

Чому підлітки не довіряють батькам?

 

Дорослий має знати і відчувати,

                                                                   що на його совісті – доля дитини.

В.О.Сухомлинський

Події, що відбуваються останнім часом у нашій країні, віддзеркалюються у нашій країні не лише на долі Української держави, а й долі кожної людини.

Вразливою категорією населення є здобувачі освіти, які, відтак – переживають стреси, дискомфорт, страхи… Страх може набувати форм тривоги або занепокоєння, які необхідно навчитися долати як самостійно, так і за допомогою дорослих (вчителів, батьків).

Іноді,трапляється, що підліток не хоче утаємничувати батьків у свій внутрішній світ і насущні проблеми.

На думку дитячих психологів, така поведінка підлітка – ознака дорослішання й становлення особистості.

Але розібратися в цьому питанні необхідно.

Чому підліток мовчить про свої проблеми? Проблема підлітка в спілкуванні з батьками може бути викликана тим, що дитина не відчуває зацікавленості батьків у важливих для неї питаннях. А підлітків точно не цікавлять навчання й оцінки в школі.

Часто буває, що причини проблем у спілкуванні з підлітком – у моделі поведінки родини, яку дитина мимоволі копіює або радикально відкидає.

Підліток не розмовляє зі своїми батьками, якщо в родині не прийнято обговорювати проблеми. Або їм не вистачає часу на спілкування. Тоді підліток поводиться від зворотного.

Як допомогти підлітку-мовчуну?

Для початку не варто турбуватися надто сильно, якщо, звісно, таке мовчання підлітка не триває упродовж кількох місяців. Варто пам'ятати, що їм дуже важливо почуватися самостійними й особливими, тому вони  потребують іноді дистанцію у стосунках із батьками.

Найчастіше підлітки турботу й слова батьків сприймають, як спробу контролювати їхнє життя, продовжити їхнє дитинство. Тому вони починають ховатися фізично, не кажучи, куди вони йдуть, і душевно, приховуючи свої думки й почуття. Це дає підліткам можливість почуватися незалежними хоча б певною мірою.

У такому випадку не намагайтеся залізти підліткові в душу, а спробуйте перейнятися його проблемами й толерантно допомогти підтримкою.

Ідеальний варіант – порадник на стороні.

Часто трапляється, що відмова підлітка від щирих розмов поширюється тільки на членів його родини. Водночас іншим дорослим він розповідає про свої плани й переживання.

Якщо ви довідалися, що у сина або дочки є таке спілкування з кимось із рідних, або з кимось із батьків друзів, намагайтеся не ревнувати.

Адже це просто чудово, що у вашої дитини є авторитетний дорослий друг. Значить, у дитини є хтось, хто допоможе їй краще зрозуміти себе. Хтось, хто зможе підтримати її у важку хвилину.

А найголовніше: батькам потрібно навчитися будувати якісні стосунки з дітьми й навчитися їх слухати. Це – найголовніше.