Що можуть зробити вчителі?

Що можуть зробити вчителі?

У школі вирішальна роль у боротьбі з булінгом належить учителям. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій. Для успішної боротьби з насильством у школі:

§  Усі члени шкільної спільноти мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь – якою ознакою, сексуальні домагання і нетерпимість у школі є неприйнятними.

§  Кожен має знати про те, в яких формах може виявлятися насильство й цькування і як від нього страждають люди. Вивчення прав людини і виховання в дусі миру має бути включено до шкільної програми.

§  Спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки у класі, а потім загальношкільні правила. Правила мають бути складені в позитивному ключі «як треба», а не «як не треба» поводитися. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.

§  Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.

§  Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь – які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.

§  Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов’язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога.

§  Залежно від тяжкості вчинку можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході.

§  Учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і, якщо треба, покликати на допомогу дорослих.

§  Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними.

§  Для успішного попередження та протидії насильству – проводити заняття з учнями щодо навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.

Як впоратися з ситуацією самостійно?

Як впоратися з ситуацією

самостійно?

·       Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.

·       Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника кривдників, відволікати його  їх від наміру дошкулити вам.

·       Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.

·       Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосовувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров’я ситуації.

·       Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

Батьки, якщо дитина підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінгу

Батьки,

якщо дитина підтвердила в розмові, що вона стала

жертвою булінгу, то скажіть їй:

·        Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).

·        Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).

·        Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).

·        Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи інший момент свого життя).

·        Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).

·        Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу

·        Діти, які страждають від боулінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.

·        Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, шкільних заходах.

·        Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно.

·        Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося – не може реалістично пояснити.

·        Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.

·        Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, ніхто не телефонує, не ведеться переписка у соц. мережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.

·        Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.

·        Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.

·        Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Чому важливо вчасно відреагувати

Чому важливо вчасно відреагувати

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

Ті, хто піддаються булінгу:

·        втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;

·        відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;

·        втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками. Що призводить до відчуття самотності;

втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від боулінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Ті, хто булять:

·        частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;

·        частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати:

·        часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;

·        потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до психолога.