Алгоритм реагування педагогічних працівників(-ць) та пере- направлення дітей, постраждалих від домашнього насильства під час освітнього процесу в умовах дистанційного навчання.

              У разі отримання інформації/повідомлення або/та у ситуації особистого виявлення домашнього насильства або загрози його вчинення:

v Передайте інформацію для подальшого реагування керівнику(-ці) закладу та/або уповноваженій особі.

v Зберігайте спокій, налаштуйте себе на спілкування з дитиною.

v Оцініть стан дитини.

v Забезпечте організацію надання медичної допомоги (у разі потреби):

-         дізнайтеся адресу місцезнаходження дитини;

-         викличте швидку допомогу за номером 103.

v Не залишайте дитину наодинці:

-     зателефонуйте до дитини або вийдіть на зв’язок через соціальні мережі;

-      дізнайтеся, чи є ще хтось вдома із дорослих. Якщо так, запитайте, чи може дитина довіритися цій людині.

Якщо поряд із дитиною перебуває тільки кривдник(-ця), запропонуйте знайти безпечне місце для спілкування:

-         будьте на зв’язку до моменту, поки не переконаєтеся, що дитина в безпеці;

-         у разі потреби зателефонуйте до поліції за номером 102.

v Заспокойте дитину:

-         запропонуйте випити склянку води та якомога глибше подихати тощо;

-    запитайте в дитини про її емоційний та фізичний стан: «Що сталося?», «Як ти себе почуваєш?», «Що я можу зараз для тебе зробити?».

v Похваліть дитину за те, що вона до вас звернулася та розказала про ситуацію.

v Можете поспілкуватися з постраждалою дитиною, дотримуючись алгоритму ведення діалогу з дитиною, яка потрапила в ситуацію насильства або загрози його вчинення.

v Можете провести бесіду з учасниками ситуації: дітьми – свідками (спостерігачами), дитиною – кривдником(-цею), дотримуючись відповідних правил спілкування.

v Можете провести бесіду з батьками дитини.

v Також у ситуації домашнього насильства можна звернутися для отримання консультацій юристів, психологів та соціальних працівників на:

v Національну дитячу гарячу лінію 116 111 з мобільних телефонів або 0 800 500 225 зі стаціонарних(пн.- пт. з 12.00 до 20.00). Дзвінок на лінію є безкоштовним, анонімним та конфіденційним.

v Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації за тел.. 0 800 500 335 або 116 123 з мобільних або стаціонарних телефонів цілодобово (безкоштовно, анонімно, конфіденційно).

v Гарячу лінію для осіб, які постраждали від домашнього насильства , що створена на базі Урядового контактного центру за номером 15 – 47. Сервіс цілодобово доступний, дзвінки є безкоштовними зі стаціонарних та мобільних телефонів, анонімними та конфіденційними.

v Особа може звернутись, окрім вище перелічених механізмів, особисто до органів Національної поліції та служби у справах дітей.

 

 

 

 

 

Як педагог(-иня) може виявити домашнє насильство над дитиною в умовах дистанційного навчання?

         У виявленні фактів домашнього насильства має значення спостережливість педагогічних працівників(-ць) закладу освіти, їхнє уважне ставлення до учасників(-ць) освітнього процесу і здатність вчасно помітити тривожні симптоми в поведінці та настроях дітей.

Якщо під час проведення онлайн – занять педагог(-иня) бачить ябо чує, що: батьки або інші члени сім’ї:

ü застосовують до дитини штовхання, хапання, ляпаси, побиття, стусани, укуси, викручування рук, смикання за волосся, словесні образи, погрози, приниження, крики, залякування тощо;

ü перешкоджають спілкуванню з однолітками;

ü перешкоджають участі дитини в онлайн – занятті;

ü навмисно псують улюблені іграшки, особисті речі;

ü примушують виконувати непосильну для дитини роботу; змушують виконувати роботу замість відвідування онлайн – занять;

ü сваряться, б’ються між собою тощо.

Дитина:

ü скаржиться на вище перелічені прояви до неї з боку батьків або інших членів сім’ї, родичів;

ü протягом одного або кількох занять різко змінює звичну для неї поведінку;

ü уникає контактів із однолітками та педагогами, не виходить на зв’язок або змінила стиль спілкування;

ü проявляє страх перед появою батьків, інших членів сім’ї;

ü проявляє насильство, агресивну поведінку до інших;

ü має тілесні ушкодження, синці, намагається приховати травми та обставини їх отримання під час  онлайн – спілкування;

ü заплакана, замкнута, тривожна, боязка, відмовляється вмикати камеру та мікрофон;

ü має поганий вигляд, скаржиться на погане самопочуття;

ü демонструє втрату інтересу до навчання та іншої діяльності;

ü проявляє інші незвичні для віку дитини фізичні ознаки (видимі та невидимі), а також психологічні й поведінкові прояви, які можуть свідчити про насильство щодо дитини тощо.

Ці поведінкові прояви та видимі ознаки можуть сигналізувати, що дитина потерпає від будь – якої з форм насильства.

Цей список не є вичерпним, але багато з цих ознак є специфічними для ситуації, пов’язаної з насильством. Однак, якщо ці ознаки присутні, педагогу(-ині) спільно з психологом закладу освіти необхідно з’ясувати їхні причини – довірливо й конфіденційно поспілкуватися з учнем/ученицею, його/її батьками, друзями. І зробити це слід максимально тактовно, щоб своїми діями не погіршити його/її стан, не нанести додаткової травми.

 

Протидія домашньому насильству над дітьми в умовах дистанційного навчання. Рекомендації для освітян

 Домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність)

·        фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру,

·        що вчиняється в сім’ї чи в межах місця проживання,

·        або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям,

·        або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи шлюбі, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила такі діяння, у тому самому місці, що й постраждала особа,

·        а також погрози вчинити такі діяння.

 

Важливо! Дитина, яка постраждала від домашнього насильства, - це

·        особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь – якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Дитина – кривдник – особа, яка не досягла 18 років та вчинила домашнє насильство у будь – якій формі.

 

Ситуації домашнього насильства, у яких дитина може бути постраждалою особою:

·        насильство між подружжям;

·        насильство між колишнім подружжям;

·        насильство між нареченими;

·        від матері (батька) до дітей одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя);

·        від осіб, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою;

·        від батьків (матері, батька);

·        від діда (баби);

·        прадіда (прабаби);

·        вітчима (мачухи);

·        між рідними братами і сестрами;

·        між двоюрідними братами і сестрами;

·        від інших родичів: дядька (тітки), двоюрідного діда (баби);

·        від опікунів, піклувальників;

·        від прийомних батьків, батьків – вихователів, патронатних вихователів

 

До уваги! Діти так само можуть скоїти домашнє насильство відносно вище перелічених осіб.

Тоді це – дитина – кривдник (-ця-).

 

 

 

Як запобігти емоційному вигоранню вчителя під час пандемії COVID-19

За часів пандемії COVID-19 суспільство стикається з багатьма безпрецедентними ситуаціями. Виникають нові потреби, і на них потрібно негайно реагувати. Зокрема, великі зміни в період карантину відбуваються в системі освіти. Ефективність навчального процесу багато в чому залежить  від учителів. Украй важливо, щоб адміністрація шкіл опікувалася вчителями – адже зрештою від цього мають велику користь і учні.

Коли у вчителів немає необхідних ресурсів для роботи і, особливо,коли обсяг роботи вчителів при цьому збільшується, вони відчувають постійний стрес. У свою чергу, це призводить до емоційного виснаження.

Учителі схильні до вигорання, менш ефективні у своїй професійній діяльності. Вони рідше спілкуються зі своїми учнями, у результаті чого в учнів знижується успішність.

У травні канадські психологи провели дослідження з метою дізнатися, як можна підтримати вчителів у період пандемії. Дослідження показало, що вчителі, які перебувають у стані стресу тривалий час, вигорають. Однак, якщо збалансувати вимоги до роботи вчителів і ресурси, вигорання не відбувається.

У результаті дослідження психологи дійшли таких висновків:

1.     Найбільший стрес викликає в учителя турбота про учнів. Психологи дійшли  висновку, що вчителі піклуються про своїх учнів навіть поза навчальним процесом. У період пандемії вчителі переймаються здоров’ям своїх учнів і їхньою академічною успішністю.

2.     Учителі бачать, що діти не мають рівного доступу до шкільної освіти.

3.     У використанні інструментів для дистанційного навчання варто дотримуватися принципу: «краще менше, та краще».

4.     Підтримка з боку адміністрації школи та батьків важлива для вчителів.

5.     Учителі хочуть зацікавити учнів дистанційним навчанням, і в цьому їм може допомогти професійна співпраця.

Щоб у період дистанційного навчання діти здобували таку ж якісну освіту, як і в класі, адміністрація школи має підтримати вчителів і допомагати їм уникнути емоційного вигорання. Від цього вигорають усі учасники навчального процесу.

 

 

Методи психологічної допомоги дитині при психотравмі

Як позбутися наслідків дитячих психологічних травм? У більшості випадків дитині допомагають такі методи психологічної роботи:

1.  Різні види арт-терапії. У малюнках, казках, ліпленні дитина звільняється від негативних емоцій, промовляє свої почуття, має можливість подивитися на ситуацію з різних сторін.

2.     Пісочна терапія. Дозволяє розслабитися, встати на місце інших учасників подій, програти різні варіанти вирішення тієї чи іншої ситуації.

3.     Групова робота. Підходить для дітей старших 10 років. Дитина, побачивши, що травматичні ситуації довелося пережити не лише їм, відчуває психологічну підтримку і стає більш впевненою у собі.

4.  Поведінкова терапія. Допомагає малюкові закріпити в поведінці способи запобігання травмування. Наприклад, дитина вчиться протистояти кривдникам, що використовують психологічне насильство.

5.     Когнітивна терапія. Дозволяє дитині навчитися ставити когнітивні  процеси вище емоційних, в результаті чого вона стає менш чутливою до психологічних травм.

Не варто намагатися позбутися від дитячих травм самостійно при відсутності необхідного психологічного досвіду, так як це може лише погіршити ситуацію.

Головне побажання для батьків – берегти психіку своєї дитини  з самого раннього дитинства. Постаратися вибудувати з нею таку стратегію поведінки, при якій малюк буде відчувати себе комфортно:

·        відчуватиме себе коханим і потрібним;

·        не відчуватиме приниження;

·        не буде піддаватися психологічному і фізичному насильству;

·      знатиме, що практично будь-яку проблему можна вирішити спільно з близькими людьми.

Непогано навчити дитину висловлювати свої почуття: «я злюся», «я сумую», щоб в разі виникнення психотравмуючої ситуації вона могла висловити все, що переживає. Це допоможе позбутися від зайвої напруги.