Чому підлітки не довіряють батькам?

 

Дорослий має знати і відчувати,

                                                                   що на його совісті – доля дитини.

В.О.Сухомлинський

Події, що відбуваються останнім часом у нашій країні, віддзеркалюються у нашій країні не лише на долі Української держави, а й долі кожної людини.

Вразливою категорією населення є здобувачі освіти, які, відтак – переживають стреси, дискомфорт, страхи… Страх може набувати форм тривоги або занепокоєння, які необхідно навчитися долати як самостійно, так і за допомогою дорослих (вчителів, батьків).

Іноді,трапляється, що підліток не хоче утаємничувати батьків у свій внутрішній світ і насущні проблеми.

На думку дитячих психологів, така поведінка підлітка – ознака дорослішання й становлення особистості.

Але розібратися в цьому питанні необхідно.

Чому підліток мовчить про свої проблеми? Проблема підлітка в спілкуванні з батьками може бути викликана тим, що дитина не відчуває зацікавленості батьків у важливих для неї питаннях. А підлітків точно не цікавлять навчання й оцінки в школі.

Часто буває, що причини проблем у спілкуванні з підлітком – у моделі поведінки родини, яку дитина мимоволі копіює або радикально відкидає.

Підліток не розмовляє зі своїми батьками, якщо в родині не прийнято обговорювати проблеми. Або їм не вистачає часу на спілкування. Тоді підліток поводиться від зворотного.

Як допомогти підлітку-мовчуну?

Для початку не варто турбуватися надто сильно, якщо, звісно, таке мовчання підлітка не триває упродовж кількох місяців. Варто пам'ятати, що їм дуже важливо почуватися самостійними й особливими, тому вони  потребують іноді дистанцію у стосунках із батьками.

Найчастіше підлітки турботу й слова батьків сприймають, як спробу контролювати їхнє життя, продовжити їхнє дитинство. Тому вони починають ховатися фізично, не кажучи, куди вони йдуть, і душевно, приховуючи свої думки й почуття. Це дає підліткам можливість почуватися незалежними хоча б певною мірою.

У такому випадку не намагайтеся залізти підліткові в душу, а спробуйте перейнятися його проблемами й толерантно допомогти підтримкою.

Ідеальний варіант – порадник на стороні.

Часто трапляється, що відмова підлітка від щирих розмов поширюється тільки на членів його родини. Водночас іншим дорослим він розповідає про свої плани й переживання.

Якщо ви довідалися, що у сина або дочки є таке спілкування з кимось із рідних, або з кимось із батьків друзів, намагайтеся не ревнувати.

Адже це просто чудово, що у вашої дитини є авторитетний дорослий друг. Значить, у дитини є хтось, хто допоможе їй краще зрозуміти себе. Хтось, хто зможе підтримати її у важку хвилину.

А найголовніше: батькам потрібно навчитися будувати якісні стосунки з дітьми й навчитися їх слухати. Це – найголовніше.