Слова підтримки та заохочення для забезпечення позитивної емоційної атмосфери на уроці

Давай спробуємо ще раз.

У мене теж не одразу все виходило, тому не втрачай надії.

Я завжди вважала, що ти зможеш це зробити.

Повір у себе.

Я можу зрозуміти твій стан.

Я тебе розумію.

Я впевнена, що ти можеш.

Разом ми зможемо.

Сьогодні вийде краще, ніж учора.

Мені подобається те, що зробив.

Навіть, якщо ти помилишся, я допоможу тобі.

Ти талановитий.

Я пишаюся тобою.

Я впевнена у твоїх силах, здібностях, знаннях.

Мені приємно спілкуватися з тобою.

Я вірю в те, що все вийде.

Давай спробуємо зробити якнайкраще.

Цікава відповідь, оригінальна відповідь.

Відчувається співпраця.

 

Дитині потрібно, щоб її:

·       розуміли;

·       любили;

·       визнавали;

·       поважали.

 

Якщо ця потреба не задовольняється, виникає негативний емоційний стан:

·       біль;

·       страх;

·       агресія;

·       образа.

Як зберегти психічне здоров’я дитини, подолати негативні прояви в суспільному житті, зберегти спокій, рівновагу, вселити надію на краще майбутнє. (Поради вчителям, батькам).

 

1.     Харчування. Їжа впливає як на фізичне, так і на психічне здоров’я,, недаремно говорять: «Ти є тим, що їси». У зв’язку з швидким ростом і розвитком, інтенсивністю обмінних процесів, великою руховою активністю діти потребують більшої калорійності харчування, ніж дорослі. Раджу стежити за харчуванням дитини, надавати перевагу вітамінізованим продуктам. У здоровому тілі – здоровий дух.

2.     Фізична активність. Фізичне здоров’я безпосередньо пов’язане з психічним. Фізичні вправи не лише загартовують організм, захищають судини, стимулюють серцеву діяльність, а й сприяють утворенню гормонів – ендорфінів, які поліпшують настрій, діють як натуральні природні енергетики. Важливо дотримуватися також режиму дня, щоб гармонізувати навантаження та уникати перевтоми. Вчені довели: людина, яка виконує фізичні вправи, почувається щасливою.

3.     Спілкування. Знаходьте час і якомога частіше спілкуйтеся зі школярем. У кожної дитини свій характер, а в кожній родині – свої традиції спілкування. Батькам раджу спілкуватися успіхами і невдачами дитини, виявляти інтерес до світу її захоплень, уподобань, підвищувати їхню самооцінку. Важливою якістю вчителів і батьків є вміння не просто дивитися на дитину і прискіпливо наглядати за нею, а уважно і доброзичливо придивлятися до її поведінки, помічати зміни настрою, прагнути об’єктивно зрозуміти мотиви вчинків. Спостережливі педагоги та батьки швидко помітять зміну внутрішнього стану учня, відчують його реакцію на слово, вчинок, подію – все це має велике значення для формування взаєморозуміння та взаємодовіри. Важливо заохочувати й підбадьорювати дитину, вірити в неї, бо скільки непередбачених ситуацій привносить щоденне життя.

4.     Необхідно управляти своїми емоціями. Вміння керувати негативними емоціями – важливий чинник психічного здоров’я, показник емоційного інтелекту. Пам’ятайте: мовлення вчителя, батьків має бути спокійним, урівноваженим і стриманим.

5.     Навчіться усміхатися. Позитивно сприймайте все, що вас оточує, відбувається в країні, школі, сім’ї, і менше уваги звертайте на негативні прояви, складні ситуації, вияви агресії.

6.     Змінюйте негативне мислення на позитивне. Навчайте дітей помічати й радіти найпростішим речам, які їх оточують: першій весняній квітці, теплому сонечку, доброму слову; прищеплюйте любов до рідної землі, міста, села, сім’ї, родини, шанобливе ставлення до старших; привчайте співпереживати з іншими, поділяти успіхи та невдачі інших людей.

7.     Розвивайте здібності та інтереси. Намагайтеся розвивати сили та можливості дітей, даруйте їм радість успіху в навчальній діяльності.

Окремо для батьків. Варто пам’ятати, що дитина є відображенням внутрішнього емоційно – психологічного стану вашої сім’ї, стосунків між батьками. Важливо обійняти дитину і говорити з нею відверто. Нехай вона відчує вашу підтримку не лише вербально, а й на тілесному та емоційному рівнях.

Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.

Якщо дитина живе у розумінні та доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі!

 

 

 

 

Чому підлітки не довіряють батькам?

 

Дорослий має знати і відчувати,

                                                                   що на його совісті – доля дитини.

В.О.Сухомлинський

Події, що відбуваються останнім часом у нашій країні, віддзеркалюються у нашій країні не лише на долі Української держави, а й долі кожної людини.

Вразливою категорією населення є здобувачі освіти, які, відтак – переживають стреси, дискомфорт, страхи… Страх може набувати форм тривоги або занепокоєння, які необхідно навчитися долати як самостійно, так і за допомогою дорослих (вчителів, батьків).

Іноді,трапляється, що підліток не хоче утаємничувати батьків у свій внутрішній світ і насущні проблеми.

На думку дитячих психологів, така поведінка підлітка – ознака дорослішання й становлення особистості.

Але розібратися в цьому питанні необхідно.

Чому підліток мовчить про свої проблеми? Проблема підлітка в спілкуванні з батьками може бути викликана тим, що дитина не відчуває зацікавленості батьків у важливих для неї питаннях. А підлітків точно не цікавлять навчання й оцінки в школі.

Часто буває, що причини проблем у спілкуванні з підлітком – у моделі поведінки родини, яку дитина мимоволі копіює або радикально відкидає.

Підліток не розмовляє зі своїми батьками, якщо в родині не прийнято обговорювати проблеми. Або їм не вистачає часу на спілкування. Тоді підліток поводиться від зворотного.

Як допомогти підлітку-мовчуну?

Для початку не варто турбуватися надто сильно, якщо, звісно, таке мовчання підлітка не триває упродовж кількох місяців. Варто пам'ятати, що їм дуже важливо почуватися самостійними й особливими, тому вони  потребують іноді дистанцію у стосунках із батьками.

Найчастіше підлітки турботу й слова батьків сприймають, як спробу контролювати їхнє життя, продовжити їхнє дитинство. Тому вони починають ховатися фізично, не кажучи, куди вони йдуть, і душевно, приховуючи свої думки й почуття. Це дає підліткам можливість почуватися незалежними хоча б певною мірою.

У такому випадку не намагайтеся залізти підліткові в душу, а спробуйте перейнятися його проблемами й толерантно допомогти підтримкою.

Ідеальний варіант – порадник на стороні.

Часто трапляється, що відмова підлітка від щирих розмов поширюється тільки на членів його родини. Водночас іншим дорослим він розповідає про свої плани й переживання.

Якщо ви довідалися, що у сина або дочки є таке спілкування з кимось із рідних, або з кимось із батьків друзів, намагайтеся не ревнувати.

Адже це просто чудово, що у вашої дитини є авторитетний дорослий друг. Значить, у дитини є хтось, хто допоможе їй краще зрозуміти себе. Хтось, хто зможе підтримати її у важку хвилину.

А найголовніше: батькам потрібно навчитися будувати якісні стосунки з дітьми й навчитися їх слухати. Це – найголовніше.

Рекомендації для проведення додаткових профілактичних заходів серед дітей та інформування батьків щодо компетентностей безпечної поведінки в цифровому середовищі (додаток до листа МОН від 10.03.2021р. №1/9-128).

 

Цифрове середовище, зокрема мережа інтернет, сьогодні є не лише важливим джерелом інформації, але і способом комунікації, який нівелює перепони для спілкування. Через глобальний вплив СОVID – 19 діти проводять  все більше часу в інтернеті. Разом з тим, не кожна дитина в Україні володіє достатнім рівнем знань щодо існуючих ризиків  в цифровому середовищі та навичками безпечної поведінки в цифровому просторі. Діти мають право отримувати знання та підтримку у використанні цифрового середовища. Надавати таку підтримку  є спільною відповідальністю батьків, педагогічних працівників, громади загалом.

Залучення батьків до освітнього процесу, налагодження ефективних партнерських відносин сприятиме не лише ефективному досягненню результатів навчання, а й формуванню безпечного освітнього та родинного середовища для дитини.

Невід’ємною складовою цього процесу є організація профілактичних заходів. Найбільшої уваги щодо профілактики потребують підлітки (12-17 років), оскільки це етап активного формування самооцінки, інтересів, моральних уявлень, соціальних установок та потреби в спілкуванні з однолітками.

Попередження потрапляння дітей в небезпечні ситуації та вчасне виявлення таких випадків сприяє позитивному спілкуванню між родиною та закладом освіти.

Батькам під час комунікації з дитиною варто, зокрема:

·        говорити з дитиною про безпеку в інтернеті та допомагати розвивати критичне мислення, вчити робити аргументований вибір та нести відповідальність за його результати;

·        будувати відкриті та довірливі стосунки з дитиною;

·        формувати корисні звички використання гаджетів та цифрового середовища та підвищувати самооцінку дитини, дозволяти дитині самостійно робити вибір і бути відповідальною за це;

·        заохочувати користуватися гаджетами в зонах видимості дорослих;

·        встановлювати часові межі користування гаджетами та контролювати додатки, ігри, вебсайти та соціальні мережі, якими користується дитина, та їх відповідність віку дитини;

·        бути уважними до ознак страху чи тривоги, зміни поведінки, режиму сну та апетиту.

У разі виявлення, що дитина стала жертвою будь-яких проявів насильства, експлуатації, вербування або маніпуляцій у цифровому просторі, варто одразу звертатися до Національної поліції України та надіслати повідомлення про правопорушення до департаменту кіберполіції Національної поліції України (цілодобово).

Психологічну допомогу та підтримку можна отримати за номерами телефонів:

·        Національна гаряча лінія з питань протидії насильству та захисту прав дитини (пн. – пт., з 12:00 до 16:00):

-         0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних),

-         116 111 (безкоштовно з мобільних);

·        онлайн – консультація для підлітків у Teenergizer;

·        чат бот у Teenergizer і Viber допоможе дізнатися, куди звертатися по допомогу.

Нагадаємо, додаткову інформацію щодо безпеки дітей в інтернеті можна знайти на сайті МОН.

Безпечний Інтернет

З метою попередження недопущення та профілактики нещасних випадків з неповнолітніми психологічною службою Кам’янської загальноосвітньої спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №2 з поглибленим вивченням окремих предметів та представниками ювенальної поліції Виноградовою Л.В., Шумилом О.П.  проведено бесіди, години психолога, диспути, кінолекторії, виховні години, тренінги із здобувачами освіти  1 – 11 класів: «Безпечний інтернет», «Протидія булінгу, формування безпечної поведінки», «Інтернет – ігри та психічне здоров’я дитини» з переглядом відео та подальшим обговоренням; анкетування «Відношення дітей до проявів насильства», «Правила безпечної поведінки дітей в мережі інтернет».

  Проведення профілактичних заходів  серед дітей сприяє формуванню правосвідомості та правової поведінки дітей, відповідальності за своє життя, розвиває активність, самостійність, творчість, створює умови для самореалізації особистості учня,  створенню їхнього позитивного настрою та безпеки.

Щасливою дитину роблять люблячі і дружні батьки, а не дорогі речі, іграшки.

Ми зібрали для вас 63 фрази, які варто говорити своїй дитині. Якщо ви візьмете за звичку хоча б раз у день сказати щось із цього списку, ваші дітки почуватимуться значно щасливішими.

Пам’ятайте, дитині потрібна увага, а не дорогі речі та іграшки.

1.     Я вдячна / -ий тобі.

2.     Я пишаюся тобою.

3.     У твоїх словах є сенс.

4.     У тебе чудові ідеї.

5.     Мені подобається бути твоєю мамою / татом.

6.     Тобі не обов’язково бути ідеальною / им, щоб бути великою /-им.

7.     Твоя думка важлива.

8.     Ти важлива / -ий.

9.     Ти моя улюблена / -ий.

10.           Я вірю тобі.

11.           Я вірю в тебе.

12.           Без тебе наша родина не була б такою ж.

13.           Ти цінна / -ий.

14.           Ти можеш сказати «ні».

15.           Ти можеш сказати «так».

16.           Я знаю, ти зробила / -в усе можливе.

17.           Ти мала / -в рацію.

18.           Я приймаю тебе такою / -им, яка / -ий ти є.

19.           Давай спробуємо твій спосіб.

20.           Ти – потрібна / - ий.

21.           Ти варта / ий цього.

22.           Ти робиш мене щасливою / -им.

23.           Мені подобається твоя креативність.

24.           Мені з тобою весело.

25.           Не можу дочекатися, щоб почути це.

26.           Не бійся бути собою.

27.           Ти граєш важливу роль.

28.           Я обожнюю проводити з тобою час.

29.           Ти цікава / -ий.

30.           Мені подобається дивитися на світ твоїми очима.

31.           Це добре, що ти допитлива / -ий.

32.           Мені подобається, як ти розповідаєш історії.

33.           Те, що ти зробила / -в, - дивовижно.

34.           Я обожнюю тебе.

35.           Це чудове питання.

36.           Твоїм друзям пощастило з тобою.

37.           Я довіряю тобі.

38.           Це був дійсно вдалий вибір.

39.           Я щаслива / -ий бачити тебе щасливою / -им.

40.           Бути твоєю мамою / татом – моя улюблена робота.

41.           Я щодня дізнаюся від тебе нові речі.

42.           Ти робиш мене кращою / -им.

43.           Ти хороша дівчинка / хлопчик.

44.           Дякую за те, що ти є.

45.           Я така рада / -ий, що ти тут.

46.           Маєш чудовий вигляд.

47.           Я розумію тебе.

48.           Спостерігати, як ти ростеш – суцільне задоволення.

49.           Це було справді відважно.

50.           Я пробачаю тобі.

51.           Я ціную тебе.

52.           Ми всі робимо помилки.

53.           Так, я теж.

54.           У тебе дуже добре це виходить.

55.           Спробуй ще раз завтра.

56.           Мені подобається, як ти сказала / -в це.

57.           Тобі так добре це вдалося.

58.           Я слухаю.

59.           Це точно.

60.           Я люблю тебе.

61.           Я ніколи не перестану тебе любити.

62.           З тобою все гаразд.

63.           Ти наповнюєш моє серце.